Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - розробки уроків
Володимир Івасюк. Відомий український поет і композитор. Пісні митця, що сприяли відродженню національної самосвідомості, патріотичних почуттів. Пісенна творчість. «Червона рута», Балада про мальви», «Водограй», «Я піду в далекі гори». Основні мотиви, символічність образів, роль художніх засобів
Всі публікації щодо:
Івасюк Володимир
Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року у районному містечку Кіцмань Чернівецької області в родині письменника й історика буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної.
Хлопчика назвали Володимиром — на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Cамійленка.
Коли Володі виповнилося чотири роки, йому подарували мандоліну, а він попросив ще й скрипку. Займатися музикою в Кіцмані не було можливості, аж поки Михайло Григорович не зібрав 110 підписів батьків кіцманських дітей із проханням відкрити у містечку дитячу музичну школу. Одним з перших її учнів став Володя Івасюк.
У 1964 році хлопець створив у школі ансамбль «Буковинка». Тоді ж з’явилися його перші пісні і прийшли перші перемоги на самодіяльних конкурсах. Джерелом натхнення для Володимира Івасюка завжди була народна музична творчість. За спогадами батька, Володимир якось сказав про народну музику: «Кожна пісня — це перлина. Я не розумію, як можна вважати себе музикантом або просто культурною людиною і не знати українського фольклору. Мрію стати композитором, тому визбирую все прекрасне, створене народом, щоб мати в душі якусь основу для своїх творів. Без народного ґрунту я — ніщо. Для мене український фольклор — підручник, написаний геніальним автором».
У 1966 році родина переїжджає до Чернівців. Через рік Володимир вступає до Чернівецького медичного інституту; бере участь у студентській художній самодіяльності — грає у ВІА «Карпати», в оркестрі народних інструментів «Трембіта», створює камерний оркестр, пише пісні. У жовтні 1970 року телебачення вперше показало «Червону руту» та «Водограй».
За підсумками 1971 року, «Червона рута» була визнана найкращою піснею в СРСР. Цю пісню називають символом української естради. Та навіть більше — вона стала національним символом, як калина і тополя, як Дніпро і Карпати, і, безперечно, символом душі її автора. Вірші «Червоної Рути» Володимир Івасюк написав, узявши за основу старовинну грецьку легенду про міфічну квітку та поєднавши її з гуцульським повір’ям про те, що рута раз на двадцять років зацвітає червоним цвітом і приносить щастя тому, хто її знайде. «Червона рута» Володимира Івасюка символізує Україну, її мову, пісню, одвічне прагнення до волі. Чари цієї небаченої в природі квітки торкнулися мільйонів сердець слухачів і залишилися там навіки.
На заключному концерті першого телефестивалю «Пісня-71» разом з Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком «Червону руту» співав і Володимир Івасюк. Та все ж професійним співаком він не став. У 1972 році Івасюк переводиться до Львівського медичного інституту і згодом вступає на композиторський факультет консерваторії ім. М.В.Лисенка. За роки навчання в консерваторії він написав понад 70 пісень, музику до кількох спектаклів («Прапороносці» за однойменним романом О. Гончара, «Мезозойська історія»), багато інструментальної музики. Пісні Івасюка тріумфували на багатьох конкурсах у СРСР та за кордоном, були популярними від Камчатки до Чорного моря, їх брали до репертуару провідні співаки Радянського Союзу.
Розмова з батьком
У другій половині 1970-х років Івасюкові почали натякати на Московському радіо і телебаченні окремі керівні працівники, що занадто захоплюється творами українських поетів, а від того захоплення «попахіваєт» українським націоналізмом.
Володя тоді сказав батькові:
— Жайвір не має права співати так, як співає, бо то буде націоналістичний спів. Він мусить розливатися трелями солов’я або цвіріньканням горобця. Це буде справжній інтернаціоналізм. Синиця має каркати як ворона, а півень крякати, мов качур. Корова має іржати, а кінь вити по-собачому. Тільки таким чином світ наповниться шедеврами і справжньою красою.
І додав:
— Французи, італійці, росіяни і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного.
— Звідкіля ти набрався цих ідей, Володю? — запитав батько.
— Їх не набираються... Їх пробуджують наші спостереження, висновки виробляються в мозку, якщо він є в нашій голові, — відповів батькові.
У квітні 1979 року Івасюк був членом журі першого республіканського конкурсу артистів естради, а 24 квітня він за телефонним викликом пішов з дому і більше не повернувся. Його тіло знайшли лише 18 травня в Брюховецькому лісі, проте загадка його смерті довший час була під забороною. 22 травня 1979 року похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові вилився у масову акцію протесту проти влади.
З того часу на творчість композитора було накладено заборону. Лише через 10 років ім’я Володимира Івасюка знову зазвучало. У 1989 р. «Червона рута» стала назвою пісенного фестивалю, у 1994 р. він посмертно став лауреатом Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, в 1999 р. відкрили його меморіальний музей в Чернівцях.
Український композитор Володимир Івасюк не вчиняв самогубства, його насправді вбив КДБ... Про це стало відомо після поновлення у 2014 році Генеральною прокуратурою України розслідування обставин справи.
Домашнє завдання:
Вивчити напам’ять одну з пісень за вибором, біографічний конспект та аналіз однієї з поезій (письмово).
