Всі публікації щодо:
Рильський Максим
Тема кохання й вірності в поезії М. Рильського та В. Сосюри
Пелюстки кохання, свіжі й прив’ялі, вранішні й вечірні, торкнувшись поетичного таланту багатьох митців слова, не залишили байдужим і Максима Рильського та Володимира Сосюру.
По алеї іду я,
Друга любого жду.
Промінь квітку цілує
В голубому саду…
Це – В. Сосюра. Якось непомітно входить його поезія в душу, а найбільше вражає інтимна лірика:
Тебе любив, як вітер неба…
Поезія В. Сосюри зачіпає найпотаємніші струни людської душі, примушує плакати або сміятися з ліричним героєм, в душі якого неможливо вбити палкого кохання, він готовий усе пробачити коханій людині, аби лише бути поруч із нею.
Лірика М. Рильського – непочата цілина, його творчий доробок вражає глибиною та довершеністю. Інтимна лірика поета міститься в збірках „На білих островах“, „Синя далечінь“, „Крізь бурю і сніг“, „Під осінніми зорями“. В пізніших із них були вже зрілі поезії, бо писала їх молода людина, яка вже пізнала справжнє кохання.
У тузі за чарами чистого кохання М. Рильський створює фантастичний образ жінки-царівни, яка поєднала в собі риси ідеалу. Душа поетова співає про „безтілесні і ясні“ очі незвичайної жінки, які ввижаються йому скрізь. Поет ставить кохання поряд із такими філософськими категоріями, як життя й смерть. У його поезіях створений образ прекрасної жінки – символ недосяжного щастя, який не можна наздогнати. А зазирнувши в минуле, сивоглавий автор у сонетах, об’єднаних спільною назвою „Вірність“, високо оцінює звичайне, земне, перевірене роками почуття до дружини:
Ти друг, ти вірність, ти жона і мати,
О, бачиш! Син наш під вікном біжить...
…люблю тебе. Не можу розлюбить.
Кохання й поезія… Вони є дзеркалом людської душі, де найглибше й найвиразніше знаходять свій вияв почуття. В. Сосюра та М. Рильський – такі різні, два не схожі один на одного поети. Що ж об’єднує їх, чому про них можна говорити паралельно? Звичайно, це тема кохання й вірності, що злилися в одну бурхливу ріку, ім’я якій – безсмертя.