Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Онегін і Ленський

Усе в цих молодиках протилежне: „Хвиля і камінь, лід і пломінь…“ Але їх звела разом нудьга від „панів сусідніх маєтків“.

Онегін, бешкетник ресторанний, „голова гульвіс“, „трибун“, вважав себе вищим за Зарецького – „бешкетника трактирного“, він міг „весело посперечатися, гостро й тупо відповідать“. Ось тільки опис витримано не у високому стилі, а знижено вмілим підбором синонімів.

Володимир Ленський, на жаль, поміщик, іще й багатий, отож йому не доводиться заробляти на хліб щоденний. На відміну від розореного Онегіна, який здобув несерйозну домашню освіту, багатий Ленський знання здобув в одному з найкращих університетів Європи. Ось які проблеми він обговорював з Онегіним: „племен минулих договори, плоди наук, добро і зло, і забобони вікові, і таїни гробу вікові, доля і життя..“ Про що могли розмовляти поет, хай і не такий обдарований, і світський фат, котрий „не міг… ямб від хорея… відрізнити“. Та нічого не вдієш, їм доводилося проводити час разом. На дозвіллі Ленський читав

„…уривки північних поем,

І поблажливий Євген,

Хоч їх не дуже розумів,

Старанно юнаку учував…“

Отже, Ленський був надто багатим, щоб робити щось захоплюватися чимось серйозним, а його другові „знічев’я“ „труд упорний… був тоскним“.

У такому випадку залшається тільки вічний відпочинок від дедарства, бо не можна серйозно сприймати „творчість“ цього філософа. Значить, лишається тільки флірт і бенкетування.

Онегін давно перестав „закохуватися в обмани“, а тримав у своїй бібліотеці книги, „в яких відбився вік і сучасна людина…“, та слід, певно, поостерегтися сприймати Євгена Онегіна як людину вищих якостей і можливостей, у нього попереду нічого немає, на відміну від Ленського. І навіть той другий шлях, який можливий для Ленського, шлях звичайного життя звичайного поміщика, вже назажди закритий для молодого егоїста.

Неможливо коротко розкрити протистояння „води й каменю, віршів і прози, льоду й пломеню“. Але що стосується Онегіна та Ленського, то їхні взаємини не були дружбою, а лише приятелюванням двох молодиків, мимохіть закинутих на безлюдний острів провінційного дворянства. Друзі знічев’я, Онегін і Ленський мали якось посваритися, а далі брався за справу дурний і невблаганний кодес дворянської чести. Чести знічев’я.