Всі публікації щодо:
Рильський Максим

Людина і природа у творчості Максима Рильського

Творчий доробок видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського вражає вагою зробленого, довершеністю художньої форми, глибиною думки. Уже в його раніх поезіях відчувається любов до життя, рідної землі. Високим патріотизмом пройняті твори, написані в 1930-х роках, що ввійшли до збірок „Київ“, „Літо“, „Україні“.

У вірші „Серпень з вереснем стискають“ поет говорить, що рідний край дає йому натхнення, у душі народжує нові пісні, які він віддає Вітчизні, народу:

Все тобі, медова земле,

Все тобі, моя країно…

Але мирну працю людей перервала кривава війна. Грізні роки великого, жорстокого випробування для народу стали для поета новим, вищим етапом у творчості. Велика любов до Батьківщини, охопленої полум’ям війни; незмірна любов до свого народу; непримиренна ненависть до ворогів показана в збірках „За рідну землю“, „Слово про рідну матір“, „Велика година“, „Неопалима купина“, поемі „Жага“.

Бачачи страждання України в минулому, наш народ іще гостріше відчув її горе в дні запеклої боротьби з фашистськими загарбниками та прагнув віддати всі сили для її визволення, для перемоги.

У післявоєнних творах виразніше окреслюється думка про єдність прекрасного й корисного, мистецтва й праці, внутрішнього світу людини та природи (збірки „Далекі небосхили“, „Троянди й виноград“, „Голосіївська осінь“).

Максим Тадейович шанував людей, залюблених у природу; тих, хто присвятив свою працю, своє життя вивченню її законів, розумному господарському використанню її скарбів – всіх, хто є справжнім господарем на землі.