Твір на тему - „Зів'яле листя“ в душі й пам’яті Івана Франка

Іван Франко виступав в усіх літературниї жанрах: поезії, прозі, драматургії. Також він був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури, науковцем. Після Тараса Шевченка наполум’янішим народним співцем виступив Франко.

Великоим майстром любовної лірики виступив він у збірці „Зів’яле листя“ (уперше видана 1896 р.). У ній поет залишив частину свого внутрішнього „Я“, відтворив особисте пережите.

„Зів’яле листя“ складається з трьох частин – „жмутків“. У першій частині настрої героя відтворено в інтимно-ліричних віршах: „Не знаю, що мене до тебе тягне…“, „За що, красавице, я так тебе люблю“ тощо. Це лірика глибоких почуттів, пристрасного кохання, але разом із тим в окремих поезіях, як у вірші „Не боюсь я ні Бога, ні біса“, прориваються й соціальні мотиви.

„Другий жмуток“ складається з поезій, яких показано героя в спогадах про кохання. Пісенністю віздначаються такі вірші: „Зелений явір“, „Ой ти, дівчино, з горіха зерня“, „Ой жалю мій, жалю…“, „Чого являєшся мені у сні“ та інші.

У „Третьому жмутку“ настрої туги й розпачу посилюються. Поет зумів передати глибокі переживання людини в різних обставинах, показати її суперечливий життєвий шлях. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про його глибоке знання психології людини.

Ця збірка може бути чудовим зразком естетики інтимних почуттів, і разом із тим вона є зразком того, як поет, користуючись національною пісенною формою твору, підносить проблеми загальнолюдського значення.