Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

Жанрова й тематична різноманітність лірики Олександра Олеся

Олександр Олесь (справжнє ім’я – Олександр Кандиба) – один із найталановитіших поетів початк. X. ст., вже перша збірка якого засвідчила, що „Україна, - за словами М. Грушевського, - дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка“. Уже перші його поетичні рядки засвідчили сповідальну щирість, простоту, емоційну складність почуття, а такоє свіжість, сонцесяйність, музичність поетичного слова.

Образний світ О. Олеся заснований на почутті як переживанні, на суб’єктивному настрої, і це ліричне начало є всеосяжним і проникливим. У своїй поетичній присвяті матері („Моїй матері“) він називав себе дитиною степу, і ця поезія степу, гаю, ланів, що „пахтіли і цвіли“, є провідною в доробку письменника, у його жанровій системі. Жага природи, ненаситність її чарами, замилуванняїї вічним рухом становлять основу світосприйманням О. Олеся, його життєлюбства, що вражає („Як жити хочеться! Несказанно, безмірно…“).

Ліричний герой поезії Олеся має непереборну, вічну потребу читати таємничо-прекрасну книгу природи, оспівувати її красу, черпаючи від спілкування з нею те, що тримає його на світі, - „щастя-муку“, „журбу і радість“. Почуття героя й почуттєва краса природи лежать в одній площині, становлячи нероздільну єдність.

Зачаровує в інтимній ліриці поета не тільки щирість, краса почуття, а й виняткова довершеність художніх знахідок, передусім метафор, порівнянь:

Сміються-плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди...
Цілуй, цілуй, цілуй її,
Знов молодість не буде!

Наскрізь ліризована й громадянська поезія О. Олеся. Прийшовши в літературу в час революційного передгроззя, він не міг не реагувати на бурхливі події того часу, але, відгукнувшись на конкретні події, поет більше зображує свої особисті переживання, співчуття до учасників тих подій, про що яскраво свідчать суб’єктивно забарвлені вислови: „червоні прапори, … як макові квітки“, „свято землі“, „серце, як арфа“.

Романтик за світовідчуттям, письменнник сприймав світу контрастній кольоровій гамі й так само його відображав. Радісні, світлі мотиви перемежовувалися в його ліриці з мотивами суму й розчарування, але все ж не сумні настрої визначають особливість творчого „я“ Олеся-поета.

Поет усе життя лишався співцем життєствердних настроїв і переконань. Хотілося б, щоб тим оптимізмом пройнялися й ми – його сучасні читачі.