Всі публікації щодо:
Літературознавство

Мойсей Альтман

Мойсей Ельович Альтман 8 травня 1890 р. в м. Липкани, що на Буковині, у родині бідного ремісника. Початкову освіту здобув в єврейській школі хедері, також має три класи ремісничого училища. Не бажаючи заривати в землю літературний талант сина, батько відправив його на навчання в гімназію в Кам’янець-Подільськ, яку майбутній письменник закінчив 1908 року.

Перші вірші юнака було надруковано в одеській єврейській газеті „Унзер лебен“, і з того часу він став активно друкуватися в різних виданнях таких країн, як Росія, Румунія, Франція, Бразилія, Аргентина, де проживав до 1940 р., коли Буковину було приєднано до Радянського союзу.

Перша прозова книжка Альтмана вийшла у світ 1919 р., а потім були такі збірки та твори: „Міраж“, „Віденська карета“, „Коріння“, романи „Мідраш Пінхас“, „Метелики“, п’єси „На покутному ланцюгу“, „Дочка Ефти“, „Десята заповідь“, „Маніш“ тощо.

Письменник був доволі тісно пов’язаний із театром Сіді Таль, київським і московським „ГОСЄТ“, протягом тривалого часу був завлітом Українського єврейського державного театру. Він писав мовою ідиш (єврейською мовою) власні твори та перекладав цією ж мовою твори Островського, Мольєра тощо.

Під час періоду кривавих сталінських репресій Альтмана спіткала така сама доля, як і більшість літераторів-євреїв: наприкінці 1949 р. його було заарештовано органами МДБ, йому висунули звинувачення в активній націоналістичній діяльності, антирадянській пропаганді та шпигунстві, хоча це не відповідало дійсності. Після тривалого слідства Мойсея було засуджено до десяти років ув’язення в таборах, а за шість років скніння в камері письменника, котрий уже став там інвалідом, було звільнено через відсутність складу злочину та повністю реабілітовано. Після звільнення Альтман повернувся до рідних Чернівців, видав декілька своїх збірок. Помер 21 жовтня 1981 року.