Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Роль авторських афоризмів у комедії „Горе від розуму“

Майже двісті років минуло з того часу, як розійшлися серед публіки, що читає, різностопні ямби неперевешеної комедії „Горе від розуму“ О. Грибоєдова. Вважається, що тільки той театр має повноцінний акторський склад, в якому „розходяться“ ролі грибоєдівського шедевру. Недарма О. Пушкін висловлював захват щодо віршів комедії та пророкував їм безсмертя, гадаючи, що народ їх сприйме як свої. І це не випадково: вірші Грибоєдова афористичні.

Цікаво, що до афоризмів тяжіють усі персонажі комедії, це тому, що вони не шукають своєї правди, вони вже знайшли її та відлили для сееб в срібло (слово – срібло, а мовчання – золото).

„От отож-бо, всі ви гордії!“ - підсумовує Фамусов свої спостереження за молодим поколінням, і сюди помістилися і Чацький, і дочка, і місцеві „карбонарії“.

Свої погляди в афористичних фразах висловлює й Молчалін, тут що ні фраза, то перлина („Адже потрібно ж залежати від інших“, „Не смію свого судження вимовити“, „І нагороди брати, і весело пожити“). Із цих висловлювань очевидно, що не має рації Чацький у своїх судженнях про малий розум Олексія Степановича. Світ, в якому він живе, Молчалін пречудово розуміє, він використовує його вади у своїх егоїстичних цілях і змінювати не буде.

Афористичний і головний герой, його слова в усіх на слуху, згадати хоча б ці – „А судді хто?“, „Щасливі годин не спостерігають“ чи „Служити б радий – прислуговуватися тоскно“. І пішли гулять країнами, відділившись від автора й твору „Карету мені, карету!“, „Сюди я більше не їздок“, „Мішанина мов“ та багато інших…