Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Моє ставлення до історії Онегіна й Тетяни

Найкраще, що міг дати своїм героям поет Олександр Сергійович Пушкін, - це дозволити йм розійтися в часі. Не міг досвідчений у житті Євген Онегін покохати сільську простушку, яка його побачила й тут же написала лист-освідчення, яке повністю віддавало її репутацію в руки невідомої їй людини. Але читач уже знає, що ця людина цілком аморальна, така, що зробила з кохання „науку пристрасти ніжної”; людина, яка мала успіх у світських красунь і не нехтувала ними. Він цілком міг додати ще одну жертву у свій донжуанський список, але щось його спинило. Надто лека здобич для такого майстра, як він? У будь-якому випадку, він учинив благородно й заодне підштовхнув Тетяну до читання іншої літератури, ніж та, якою дівчина буа захоплена. Схоже, що саме він виховав із тієї Тетянки, на яку майже ніхто не звертав уваги, на ту блискучу даму, яку він зустрів згодом.

Звичайно, це заслуга самої Тетяни Ларіної, але підштовхнув ї на той шлях саме Онегін. Та Тетяна, котра вийшла в результаті роздумів над книгами з бібліотеки Євгена, своїм і його життя. Ось таку Тетяну міг би покохати Онегін, і він її покохав, але…

Сказано в Біблії: „Нема порятунку в багатьох знаннях, але многая печаль”. Безмежно довірлива в дівоцтві, Тетяна, ставши мудрішою, не вірить у кохання того, хто колись прочитав їй лекцію на тему: „Учися володати собою”.

А нині! – що до моїх ніг

Вас привело? Яка малість!..

Проте автор, на відміну від своєї недовірливої героїні, знає про те, що Онегін охоплений пристрастю. Щоправда, його лист рясніє займенником „я”. героїня тепер заміжня жінка, і в героїв тепер є лише спогади про найкращі хвилини їхнього життя. Пушкінські герої ніколи не обходяться заміною щастя: у них воно є, у них є кохання, яку вони не зможуть забути.