Всі публікації щодо:
Стефаник Василь

Герої новел Василя Стефаника

Творчість В. Стефакника – оригінальне явище світового рівня. За словами І. Франка, він – „може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка.

Марко Черемшина точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефакника – галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, чесність і мистецька довершеність – основні риси творчого доробку цього прозаїка, який цілком входив до чужого життя, роз’ятрюючи своє серце чужим болем.

Біда й розпука галицького села на зламі століть відображена в новелі „Камінний хрест”, в якій трагедія безземельного селянина явлена в такому драматичному зрізі, як спродування рідного гнізда та еміграція в пошуках кращого життя до Канади. Змальовуючи історію життя сільського бідняка Івана Дідуха, прозаїк розмірковує на тими моральними чинниками, що творять духовну сутність людини, і передусім – над проблемою моральної осідлості, зв’язку з рідною землею. І, щоб увічнити цей зв’язок, Іван ставить по собі й по своєму життю камінний хрест, адже Канада для нього рівнозначна смерті. П’яний танець як ознака божевілля, прадавня пісня про осіннє листя як при1ом для підсилення трагізму, камінний хрест як символ титанічної праці та поховання людини заживо – це ті художні засоби, як поглиблюють драматизм розповіді та несуть надтекстову інформацію, привнесену читачем.

Своєрідну „мелодію смерті” творить В. Стефаник й у новелах „Похорон”, „Озимина”, „Сама-самісінька”, матеріалізуючи відчуття людини, яка проживає свою останню годину. Людина живе доти, вважає автор, доки не згасне в ній усвідомлення того, що вона людина.

Покалічені життям, бідою й безвихіддю, герої Стефаника мають внутрішню мораль. Навіть коли тіло холоне від студені й голоду, у душі жевріє іскра надії, що втримує від утрати людської подоби: топивши одну дочку, Гриць Летючий дає іншій палицю, щоб боронилася від собак, радить, як уберегтися й жити далі…

Світло від величі малої людини в Стефаника таке потужне, що його неможливо не помітити. Попри все письменник не втрачає оптимізму, і оптимістичне звучання сповнює його творчість особливим змістом, забезпечуючи вічну сучасність його слова.