Всі публікації щодо:
Павличко Дмитро
За творчістю Дмитра Павличка
Дмитро Васильович Павличко… Український поет-лірик, якому вдалося сказати оригінальне слово світові. Його лірика багатогранна: поет пише не лише про красу рідної природи, коханої жінки, про зустрічі та прощання, про радість і сум. Громадянські та інтимні мотиви в ліриці поета невіддільні одні від одних, як невіддільне життя окремої людини від життя всього суспільства.
Інтимна лірика Д. Паличка пристрасна, сповнена ніжності та емоцій. У поета багато теплих, задушевних віршів, в яких розкрита ніжна, вразлива душа закоханого юнака. Поет упевнений, що сила кохання здатна й перевиховати людину, зробити її благородною, чистою. Тема кохання, болісного, драматичного, - одна з відмітних рис творчості поета.
Одним із найкращих зразків любовної лірики Д. Павличка є поезія „Два кольори”, в котрій відтворено життєвий шлях ліричного героя, життя якого супроводжує вишита материними руками сорочка:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба…
Два кольори – дві тривоги, дві нитки душі, переплітають в одному візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Радість і сум, веселощі і печаль переплелися в серці ліричного героя. А музика О. Білаша дала мелодійні крила цій поезії.
У циклі віршів „Пахощі хвої” зібрані поезії про кохання й вірність, про духовне багатство людини. Однак кохання несе не лише радощі, а й муки, страждання:
Я тільки раз, єдиний раз любив,
А скільки я ненавидів – не знаю,
Ненавистю душі не погубив,
Любов мене замучила до краю…
Із плином часу поет усвідомлює, що почуття любові – це не тільки конкретне переживання людини, а й утілення зв’язку людини з землею, з життям. Якщо зіставити поезії „Коли ми йшли удвох з тобою” та „Земля”, ми відчуваємо, яку психологічну драму кохання переживає ліричний герой першої поезії. Ліричному героєві боляче, що кохана не замислювалася над тим, що завдає болю зневіченим нею колоскам, і тим самим його почуттям. У поезії „Земля” поет наголошує єдність і нероздільність людини з природою.
Для поета не існує нереальної любові. У вірші „Моя любов, ти – як Бог” поет наголошує на тому, що для нього любов – Бог:
З’явись, благослови, зігрій,
Якщо ти є, якщо ти є!
Любов не можна побачити й почути так само, як і Бога, її дано лише відчувати.
Свою першу збірку поет назвав „Любов і ненависть”, це любов до всього, що утверджує життя та ненависть до всього, що стоїть у нього на дорозі. Любов і не нависть, „червоне і чорне” - це ті полярні поняття, від зіткнення яких перемагає любов, краса, життя, добро. Не можна не погодитися з ліричним героєм інтимної лірики Дмитра Павличка, який проголошує: „Все не те, коли нема любові!” Надіємося, що ці чудові вірші відгукнуться в душах і серцях і наших нащадків, бо це вірші про глибоке проникнення в почуття закоханої людини.