Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир
Рання проза В. Винниченка
Володимир Винниченко – один із найталановитіших українських літераторів, однак його доля – творча й людська – склалися дуже тяжко: свого часу за відверті виступи був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, агентом імперіалістичних держав, інтервентом і як наслідок – сидів у тюрмах, жив нелегально, емігрував і знову, ризикуючи, перетинав кордон. За образи хворобливо-безвольні, хисткі в переконаннях і навіть аморальні його ім’я було поховане під тоннами критичних статей, його творчість обминалася укладачами підручників та енциклопедій; проте він знову повертається до нас із забуття.
Дебютувавши 1902 р. з оповіданням „Сила і краса”, Винниченко вразив силою слова, життєвістю не лише простого читача, а й таких літературних авторитетів, як Леся Українка та Іван Франко. Продовжуючи класичну тему соціального розшарування на селі, він доповнює й поглиблює її новими гранями, подавши збірний образ селянства, перед яким лежить „широкий шлях у повний пролетаріат”.
За допомогою переконливих сцен та образів, точних характеристик і деталей письменник змальовує процес зубожіння українського села, зародження революційних настроїв, політичної свідомості (оповідання „Салдатики”, „Хто ворог?”, „Суд”).
Змінилося село – зауважує автор у творі „Салдатики”. Незважаючи на трагічний фінал (Явтуха вбили послані на придушення бунту „салдати”), оповідання несе певний оптимістичний заряд. Цей контраст є однією з особливостей творчої манери Винниченка.
Оповідання „Суд” присвячено тій самій темі, але характеристика селянства дається опосередковано: автор ніби усувається від коментування подій, передаючи свої „повноваження” земському начальникові Михайлові Самоцвіту.
Розмірковуючи над проблемою інтелігенції та народу, В. Винниченко з гіркотою зауважує, що до взаєморозуміння ще далеко. Свідченням того є хоча б трагічний фінал оповідання „Студент”, в якому малюється непорозуміння між озвірілою й легковірною селянською юрбою та агітатором-студентом під час пожежі, в якій підозрюють „студентів”. Цей конфлікт закінчується трагічно – самогубством студента, що своєю смертю хоче довести свою правоту…
Ці твори не вичерпують усього багатства, яке залишив нам письменник, проте яскраво засвідчують, що все, принесене в українську літературу Володимиром Винниченком, піднесло її на якісно новий рівень, збагативши темами, проблемами та характерами.
