Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

„Пушкін – завжди відкриття й завжди таємниця” (С. Гейченко)

„Веселе ім’я Пушкін” відоме дуже багатьом людям у світі з дитинства. І це запорука того, що він для багатьох лишиться таємницею. Для деяких людей Пушкін – це Аріна Родіонівна, пам’ятник на Тверському бульварі і тенор, що співає: „Куди, куди, куди ви пішли, весни моєї золоті дні?..” Між тим Олександр Сергійович не „вигадник” дитячих казок і лібрето до опери П. Чайковського.

Він бився в сітці буття, і шукав виходу, в не знаходив, і мучився! І тоді просто розповідає нам те, що ми відчуваємо, та не можемо висловити.

…І він до вуст моїх приник

І вирвав грішний мій язик,

І марнослівний, і лукавий…

Ось так він заплатив за слово? Так, ось так він заплатив за своє Слово. Якщо він людина, що мислить, то хто ж тоді ми? І ми починаємо ось ці рядки:

Свободи сіяч пустельний,

Я вийшов рано, до зорі…

Чи не про ту зорю, що зійшла над Віфлеємом і сповістила „місту й світу” про народження великого Вчителя? Чи значить це, що поет у душі своїй проживе не тільки своє теперішнє, а й минуле й майбутнє людства?

Рукою чистою й безвинною

В уярмлені вудила

Кидав живильне сім’я –

Але втратив я тільки час,

Благі думки й труди…

Пророк бачить майбутнє і, значить, знає, что стадо, не зумівши затоптати, вносить пророка до своїх хрестоматій, і от уже молоді відповідають: „Ну як же, Пушкін, знаю – „Тату, тату, наша сіть притягла небіжчика”.

На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.