Всі публікації щодо:
Сосюра Володимир

Інтимна лірика Володимира Сосюри

Натхненні пісні входять до скарбниці культури українського народу та стали свідченням високого таланту поета, його віри в щастя людей на землі. Сила мелодійного слова В. Сосюри – у простоті й щирості, духовній наснаженості та художній довершеності. Його вірші й далі полонять серця все нових і нових читачів.

Сосюра захоплено говорив про свою Вітчизну, а надто щиро й задушевно – про свої інтимні почуття. „Такий я ніжний, такий тривожний”, - зізнається поет. Його затишна лірика – це найбільша частина його творчої спадщини. Найкращі надії інтимної лірики поет відспівав іще 1920-х років – у ранній період творчості, проте чимало гідних зразків було й пізніше.

Поезія „Так ніхто не кохав” написана 1922 року – у час, коли нація ще пахла димом повстань, у творі відчувалися відблиски революційних пожеж. А тут жагуча, мов весняна повінь, розлилася пісня поета:

…Гей ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?

Я для неї зірву Оріон золотий,

Я – поет робітничої рані…

Поет не соромиться своїх високих почуттів, поезія розкриває емоційний світ людей.

У ліричній мініатюрі „Білі акації будуть цвісти”, як і в інших віршах, виявлено глибокі почуття до дівчини. Цвітіння акацій – чарівна, духмяна пора весни, котра полонить душу, викликає любов до рідного краю. Ліричний герой захоплюється красою життя та знаходить прекрасне всюди: у пейзажах Батьківщини, співі соловейка, зустрічах із нареченою:

Солодко плачуть в садах солов’ї,

Так, як і завжди, незмінно…

В тебе і губи, і брови твої,

Як у моєї Вкраїни…

Яке незвичайне порівняння! Та воно притаманне творчості В. Сосюри.

Під впливом народної пісні було написано твір „Васильки”, це невеличка дванадцятирядкова мініатюра – роздум про вічну красу життя.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,

І ось так же в полі будуть двоє йти,

Але нас не буде. Може, ми квітками,

Може васильками станем – я і ти…

Проте у вірші немає суму, що таке недовге людське буття, натомість автор по-філософськи дивиться на прийдешнє.

Відчуваючи „красу творення”, Володимир Сосюра відкривав її всюди в житті. Він знаходив красу в людях, їхніх думках, почуттях, прагненнях, праці. Він усе життя присвятив тому, щоб написати про цю красу у своїх віршах. Й інтимна лірика поета – яскраве свідчення цього.