Всі публікації щодо:
Драч Іван

„Я землі належу. Весь. До дна” (І. Драч)

Шістдесяті роки минулого століття були дивною епохою. Суспільство визволялося від жорстких, а часом і жорстоких регламентів сталінських часів, належне місце посідала віра й довіра між людей, демократизувалися стосунки між посадовцями й підлеглими. Саме таі періоди виписують людей рішучих, з особливо розуинутим почуттям свіжого, людей новаторського складу. І саме такий Іван Драч. Кредо його як поета, як людини можна записати такими рядками:

…Я ж приходжу: мені до рук

Варто знати кожнісіньку ваду,

Але я вже скоріш помру,

Ніж з ракети в авто пересяду!..

Кажуть: оригінальний поет не той, кого наслідують, а той, кого не можна наслідувати. Іван Драч відповідає цій парадоксальній формулі, адже скільки не „перевдягати” запозичене з його доробку, воно завжди лишиться Драчевим.

Справжня вартість поета визначається не лише тим, що він творить сьогодні, а й живучістю його минулих набутків. Поема І. Драча „Ніж у сонці” сьогодні звучить, може, навіть актуальніше, ніж у 1960-х роках, коли її було написано. Сонце в контексті твору – не тільки небесне світило, джерело енергії й життя. То, швидше, морально-етична категорія, символ чистих людських начал. У кожного, твердить Драч, має бути своє сонце, своя заповітна вершина, ідучи до якої ми очищаємося від випадкового, від вічної метушні, стаємо вищі й красивіші…

Та чи не найсучасніше звучить інше спрямування поеми – в контексті страшної Чорнобильської катастрофи. Ті жахіття, що за часів появи твору трактувались як апокаліптичні гіперболи поета, стали реальністю. І рядки І. Драча найкраще показують читачам ставлення до цієї трагедії, до своєї творчості, що йде від землі, як сила прадавніх героїв.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.