Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

„З журбою радість обнялась…” (за творчістю О. Олеся)

Пісня „Сміються-плачуть солов’ї…” давно стала народною, однак у неї є автор – український поет Олександр Олесь. На жаль, його творчість – це ще одна сторінка, зумисне вилучена радянською владою – так само, як і творчість Б. Грінченка, М. Зерова, Г. Косинки, М. Хвильового та інших.

Весна… Час пробудження природи, нової жаги до життя, пора надходження кохання, чистого й невинного, мов промінь сонця. І квітку цю, що зацвітає раз на вічність, Олександр Олесь вважає безсмертною.

Життя й творчість письменника сповнені радощів і смутку, захоплень і розчарувань, душевних борінь і розпачливих настроїв.

Тематичні обрії поезії О. Олеся доволі широкі, і в них звучить відгомін першої російської революції 1905 р., на чку він покладав великі надії.

Від першої збірки творів письменника, що вийшла в Петербурзі під назвою „З журбою радість обнялась” (1907 р.) повіяло молодою свіжістю, здоровими настроями душі, яка прагне добрих змін у житті. Після поразки революції поета пригнічувало примирення, рабське мовчання сучасників. Бадьорі й радісні тони знову зазвучали в його поезії в дні Лютневої революції 1917 р., проте тривога не полишала й тоді великого поета, бо він бачив, як „воля кров’ю сходе…”

Не прийнявши Жовтневої революції, Олесь емігрує за кордон, де видає декілька збірок поезій: „Чужиною”, „Кому повім печаль мою”, „Княжі часи”. У них переважають настрої самотності й приреченості, туги за Батьківщиною. Не раз поет поривався до України, але його стримували сумніви: там один за одним гинули письменники.

1923 року в Україні було видано збірку сатиричних поезій „Перезва”. Письменник не шкодує не тільки „землячків”, що „перегризлись”, як собаки, а й себе, розчарованого й зневіреного.

Останні рядки й дні життя О. Олеся були опечалені фашистською окупацією Праги, тяжкою хворобою, страшною звісткою про загибель сина, замордованого в концтаборі, передчутям близької смерті. Помираючи, поет благав:

О, принесіть як не надію,

То крихту рідної землі!

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію…

Говорячи про значення творчості Олександра Олеся, не можна не згадати його твори для дітей. Написання віршів і казок для малечі давало йому в емігрантські роки втіху…

Ліричні твори поета привертали увагу композиторів: М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, О. Білаша та інших. Багато його поезій було покладено на музику.

Оцінюючи творчість О. Олеся, Д. Павличко сказав: „Слово Олеся без золота, без каменю, без хитрої мови світить нам і світитиме нашим нащадкам, як діамант людської щирості”.