Твір на тему - За новелою Оноре де Бальзака „Гобсек”

Гобсек – герой однойменної новели, його ім’я стало загальною назвою як символ безупинного прагнення до накопичування, і саме вона привела героя до наприкінці життя майже до божевілля: перед самою смертю йому здавалося, що покотилися золоті монети, і він намагався їх зібрати. Гобсек вважав, що „в золоті зосереджені всі сили людства”. Довгі роки він трудився, щоб сколотити майно, але при цьому порвав усі стосунки зі своїми родичами, оскільки вони могли претендувати на його спадщину. У нього не було ні родини, ні справжніх друзів.

До зрілого віку Гобсек накопичив достатнє майно, щоб стати лихварем і „володарем Парижа”. І все ж він не був простим користолюбцем і накопичувачем золота. Гобсек був мудрою людиною, філософом. Він розмірковує про золото не як про самоціль, він розуміє, що золото дає йому право „володіти свтом”, „з’являтись як помста, як докір сумління”. Він сам надав собі право „бути кігтистою лапою Невідворотности”, точніше, це право йому надало золото. Гобекс упевнений, і з ним не можна не погодитися: непорушне лиш одне-єдине почуття, вкладене в нас природою, - інстинкт самозбереження”. Багато чого в житті людина робить тільки для себе. Не лише Гобсек, але й Дервіль, і Максим де Трай, і Анастезі де Ресто думають передусім про себе. Але є ж люди, котрі помирають за високі, гідні ідеї! Думаю, у цьому теж є певна частина марнославства. Звісно, є альтруїсти, які думають про себе в останню чергу, але, на жаль, таких усе ж меншість. А хороше, не надмірне марнославство має бути в кожної людини, яка поважає власне „я”.

На моє переконання, наше марнославство може задовольнити не тільки золото, але й розвинений розум, повагу інших людей, любов близьких. Те, чого не можна купити за золото.

Сумно було спостерігати, як мудрий і заповзятий Гобсек наприкінці життя перетворився на звичайного скнару та користолюбця. Усе-таки понівечило душу героя, перетворило його серце на попіл.