Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

Герої роману Дж.Голсуорсі „Сага про Форсайтів“ - Реферат

Джон Голсуорсі був послідовним прибічником реалістичного мистецтва, вірив у його сприятливий вплив на суспільство.

Голсуорсі глибоко хвилювали соціальні протиріччя, характерні для буржуазного суспільства. Він пише про несправедливість існуючого суспільного ладу, з теплотою зображує людей праці, у своїх творах звертається до теми класових протиріч. Однак, у своїй критиці Голсуорсі переходить певні кордони; він прагне довести, що класова боротьба дає збитки. Письменник викриває лицемірство та егоїзм англійської буржуазії. Митець, правдиво показує процес її політичної й моральної деградації в добу імперіалізму.

Головна тема творчості Голсуорсі тема власності, форсайтизм. Голсуорсі, протягом свого творчого шляху звертається до зображення світу власників, до розкриття психології людини-власника. Погляди та уявлення власника обмежені рамками його класу, а вчинки скуті загальноприйнятими у його середовищі нормами поведінки.

Визначною є праця Голсуорсі „Сага про Форсайтів“, яку він творив у період з 1906 по 1928 рік. Упродовж цього терміну позиція письменника зазнає помітних змін. Почавши із різкої критики світу власників, Голсуорсі під впливом подій Першої світової війни та робочих заворушень в Англії змінює своє ставлення до світу Форсайтів. Сатиричний елемент змінюється драматичним зображенням. Драматичні переживання головного героя щодо розкладання колишніх устроїв викликаних повоєнним періодом, збігаються із занепокоєнням самого Голсуорсі,

Форсайтівский цикл включає шість романів. Перші три об’єднують у трилогію „Сага про Форсайтів“. Сюди входять романи „Власник“ (1906), „У зашморгу“ (1920), „Здається наймачам“ (1921), і навіть дві інтерлюдії „Останнє літо Форсайта“ (1918) і „Пробудження“ (1920). Друга трилогія „Сучасна комедія“ - включає романи „Біла мавпа“ (1924), „Срібна ложка“ (1926), „Лебедина пісня“ (1928) і дві інтерлюдії „Ідилія“ (1927) та „Зустрічі“ (1927).

“Сага про Форсайтів“ - класичний зразок роману-епопеї циклу романів, кожний з них відділений, герой один, але в сукупності вони створюють роман-епопею. При цьому цикл Ґолсуорсі має певну своєрідність. Це тип роману-епопеї, що називається роман-сімейна хроніка. Принципове завдання автора це не тільки оповідання про життєві перипетії одного або кількох людей, якщо мова йде про сім’ю, але й оповідання про історичні долі, про розвиток історії, про процеси в суспільному житті країн або країни.

Голсуорсі створює історії життя сімей, які стають зручною формою оповідання про життя світу, суспільства, країни. Це більше глибока структура, ніж роман-біографія, тому що в сім’ї багато людей, у кожного своя доля, кілька поколінь. Доля країни, суспільства добре показана через цей жанр сімейної хроніки, сімейної епопеї.

Спочатку роман „Власник“ був задуманий як самостійний твір. Думка про його продовження з’явилася у письменника в 1918 році. Задум продовжити історію Форсайтів вимагав певну систему романів, що дозволили б розгорнути широку і багатогранну картину життя суспільства протягом кількох десятиліть. Таким епічним циклом і стала „Сага про Форсайтів“. Голсуорсі створює широке реалістичне полотно, на якому зображає приватне життя англійської буржуазії, її побут, звичаї, мораль. Описані ним події охоплюють період з 1886 по 1926 рік.

Центральною темою романів форсайтівского циклу є занепад колись могутньої та сильною англійської буржуазії, катастрофа колись міцного укладу її життя. Цю тему розкриває історія кількох поколінь сім’ї Форсайтів.

М. Горький писав про „Сагу про Форсайтів“: „Дедалі частіше з’являються книжки, що зображують процес розпаду „сім’ї, опори держави“, процес вимирання та падіння незламних Форсайтів, майстерно зображених Джоном Голсуорсі у його „Сазі про Форсайтів“.

Про занепад і відтак загибель буржуазних сімей писали багато романістів сучасності. У першому ряду з „Сагою про Форсайтів“ стоять „Буденброки“ Томаса Манна і „Сім’я Тібо“ Роже Мартен дю Гара. Сімейна тема цих романів переростає в тему кризи буржуазного суспільства.

Рух часу, зміна епох фіксуються відбитими в романах подіями історії: англо-бурська війна, смерть королеви Вікторії, Перша світова війна. Події сімейного характеру перемежовуються і пов’язуються з історичними. Сім’я змальовується як ланка життя. Особливість покоління визначається своєрідністю епохи. Історія Форсайтів переростає в історію форсайтизму як громадського явища.

Для Голсуорсі справжнім Форсайтом є не лише той, хто носить це прізвище, але кожен, кому властива власницька психологія і хто живе за законами світу власників. Форсайта можна розпізнати за почуттям власності, за вміння оцінювати речі з боку. Форсайт ніколи не витрачатиме енергію даремно, не висловлюватиме відкрито своїх почуттів. Форсайти нікому й нічому не віддадуться повністю. Але вони полюбляють демонструвати власну згуртованість, бо „в згуртованості їхня сила“. Більшість Форсайтів - люди нудні, але разом з тим розсудливі“. Ніхто у їхній родині не бруднив рук створенням чого-небудь, але вони прагнуть купити, захопити створене кимось іншими. Це і породжує основний конфлікт роману „Власник“, що полягає в зіткненні світу вроди та свободи, втіленої у Ірен і Босині та світу Форсайтів, що є в рабстві власності.

Форсайтизм і мистецтво поняття несумісні. Серед Форсайтів є комерсанти, податківці, стряпчі, юристи, купці, видавці, агенти з продажу земель, але у тому числі немає і не може бути творців прекрасного. Вони виступають лише як „посередники“, що дістають з мистецтва вигоду. Навіть молодий Джоліан, який порвав зі своєю сім’єю, і поєднує роботу страхового агента з заняттями живописом, говорить про собе: „Не створив нічого, що житиме! Мені випало бути дилетантом, я лише любив, але не творив“.

Щодо інших героїв роману, спілкування Джун зі світом мистецтва грунтується на її філантропічній діяльності. Сомс поєднує своє зацікавлення живописом, здатність захоплюватися полотнами Буше, Ватто, Тернера і Гойї з міркуваннями суто комерційного характеру. „Його репутація колекціонера це не поросто естетична примха, але здібність вгадувати ринкове майбутнє картини“. Звісно, його розуміння картин не обмежується знанням їх ціни, та все ж і Сомс є „посередником“, „проміжною ланкою між митцем і покупцем“. Він має здатність відчувати і сприймати красу, але як справжній Форсайт прагне поневолити її, перетворивши у свою власність.

Форсайти, управляючи і володіючи майном, залишаються непричетними і до науки, і до розвитку техніки, і до руху уперед до прогресу. Не випадково Сомс та інші Форсайти спрямовують свої погляди не вперед, не назустріч майбутньому, а назад до минулого. Їх лякають зміни у світі, і вони пишаються своєї непричетністю до „цієї гарячкової експансії“.

Практицизм Форсайтів несумісний з героїзмом. Відверта іронія звучить у назві роману „Сага про Форсайтів“. „Сага“ - це сказання про героїв, богатирів, які роблять подвиги. Але як зазначає сам Голсуорсі, на сторінках його роману героїчного мало.

Дія роману „Власник“ починається у 1886 році під час найвищого добробуту Форсайтів під час вікторіанської Англії. Зачинатилем сім’ї був Гордий Доссет, простий підрядник, який розбагатів на будівельних замовленнях. Його діти розкошували за рахунок його коштів. У романах „Саги“ діють три покоління Форсайтів.

Перша частина „Власника“ містить чудове зображення Форсайтів, вона є вихідної для розвитку основних сюжетних ліній роману. Демонстрація сімейного добробуту Форсайтов стає у той ж час і прелюдією до майбутньої драми. Процвітаюче „ядро нації“ інстинктивно відчуває наближення небезпеки. Зараз вона пов’язана із вторгненням у їхнє середоище Босіні людини „іншого світу“.

У характеристиці антагоністів форсайтовского світу, Голсуорсі дотримується інших принципів зображення, відмовляючись від розгорнутого опису і прямої авторської оцінки. Голсуорсі показав Ірен та Босіні збоку, перемістив фокус в очі Форсайтів. Ніхто з них не є такий живий як Форсайти. Голсуорсі справедливо визнавав, що образи Ірен і Босіні вдалися йому меншою мірою, ніж образи Форсайтів, бо за ними він спостерігав і життя їхнє було добре йому знайоме.

У романі „Власник“ відчувається пафос картини світу власників. У ньому переважає сатира, що проявляється насамперед в образі Сомса Форсайта.

Хроніка сім ї Форсайтів, відносини багатьох тіток і вуйків, кузенів племінників, їх дружин і дітей показана Голсуорсі дуже детально. Але у цій хроніці є свій центр, навколо якого відбуваються головні події, - це життя Сомса, котре стало безкінечною темою для розмов і пліток Форсайтів усіх поколінь, предметом обговорення на „форсайтівській біржі“. Сомс належить до третього покоління сім ї, і мабуть, в найбільшій мірі виражає його дух дух власності , що є характерним для всіх Форсайтів, хоча вони не люблять в цьому признаватися. Їх спільне бажання постійно щось купити, чи то нові компнії, будинки, картини, викликає у автора „Саги“ роздратувааня, якого він не приховує. Але, окрім цього пафосу, пом якшеного іронією і тонким гумором Голсуорсі, в романі є інша тема, можливо, навіть важливіша „набіги Краси і посягання свободи на світ власників“, як формулює її сам автор. Ось чому, повний здорового глузду, стриманий Сомс втрачає голову коли бачить юну красуню Ірен. Кожного разу він робить їй пропозицію і нарешті добивається її згоди, обіцяючи відпустити якщо шлюб виявиться невдалим. Привабливість і краса Ірен настільки незвичайні, що навіть викликають підозри у обережних Форсайтів: Ірен має якусь силу, що може розрушити їхній стабільний світ. І вони виявляються правими: Ірен закохується в архітектора Босіні, котрий заради неї забуває про свою наречену, кузину Сомса. Тоді Ірен просить Сомса відпустити її. Вона хоче піти до убогого, немаючи ні гроша. Дружина, яку Сомс, незважаючи на своє кохання, розглядає як цінне придбання для колекції чи то дорогої картини чи унікального фарвору, ставиться до неї як до своєї власності, раптом проявляє самостійність, каже про свої бажання. Сомс як власник не уявляє собі, що у дружини можуть бути свої погляди на життя, на речі довкола, своя воля.

Голсуорсі крок за кроком розвінчує віру буржуазії у всемогутність грошей. Він показує ілюзію щастя, яке можна купити. Як не вдалось Сомсу втримати Ірен, як не вдалось йому перемогти Босіні, так і не зміг він подавити особистість його другої дружини Аннет. Коли в нього замість сина народилась донька, незважаючи на розчарування, Сомс все ж вирішив, що наполеглива боротьба за власність не програна: відчуття свята, радісне відчуття володіння піднімалось в ньому. „Бачить Бог, це його його власне!“- думає він. Навіть фатальний порив Сомса, який жертвував власним життям для спасіння картин і доньки, зі всією благородністю батьківської самопожертви, викликаний бажанням врятувати „власність“.

Сомс найбільш повне й яскраве втілення форсайтизму. „Людина, просякнута усіма забобонами і віруваннями свого класу“, - каже про нього Джоліан. Характерна зовнішність Сомса обличчя, „у якому виступало підборіддя“, гострі, як в рисі, очі, його костюм („важко уявити його з краваткою, що відхилилась від перпендикуляра на одну восьму дюйма та з комірцем, що не сяє білизною“). Витонченість і „зарозуміла витримка денді“ не тільки не приховують, але дивним чином підкреслюють його схожість із бульдогом; впадає в очі його квадратна щелепа, специфічна лінія рота, збільшуючи цю схожість.

Здібний і розумний від природи, Сомс спрямовує всю свою енергію на накопичення капіталу. Заради цього він цурається державної служби, воліючи, як і його батько, практику присяжного повіреного. Сомс підтримує лише ділові зв’язки; у нього немає друзів, і він не відчуває потреби духовного спілкування ні з ким, окрім Ірен. Проте дівчина завжди ухиляється від такого спілкування і залишається недоступною та віддаленої. Власницьке начало гасить людину у Сомсі, заважає розкриттю кращих якостей його особистості. Але він незмінно бездоганний у сфері своїх ділових відносин. Його піддатлива жодним звабам професійна чесність полягає в природній обережності і вродженій відразі до ризику.

На відміну від решти Форсайтів (Суізін, Тімоті, тітоньки Джулі і Естер), Сомс поєднує у собі суперечливі риси. Привертає увагу його дивна настороженість у вираженні замкнутості, туга в погляді, породжена незадоволенням його почуття до Ірен. Любов і краса недоступні Сомсу, хоча він дуже прагне володіти ними. Факти і цифри, з яких складалося життя Форсайтів, заважають зрозуміти, що любов і краса засновані на свободі. У своїй передмові до „Саги“ Голсуорсі писав, що трагедія Сомса „дуже проста, але непоправна трагедія людини, котру не люблять“. Навіть Флер недолюблює Сомса оскільки він, на його думку, цього не заслуговує“. Страждання Сомса роблять його прозірливим. Лише за мить „зрадив у собі Форсайта забув себе піднявся у чисті висоти безкорисливості і непрактичності“. Це сталося тоді, коли він переконувався у тому, що, пішовши з його будинку, Ірен не взяла з собою подаровані ним коштовності. Читаючи залишену нею записку, Сомс розуміє, що вона страждає. Саме тоді людина здобуває у ньому гору над власником, але тільки на мить. Наприкінці роману власник вже знову готовий тріумфувати перемогу.

Герої, які справили найбільше враження: Ірен, можливо, позитивний герой всіх часів і народів. Красуня, розумниця, талановита, але бідна. Не смілива, їй важко приймати рішення, вона з розгубленістю перекладає їх на плечі інших. Нажаль все, що вона вирішувала сама мало фатальне завершення. Її образ дратує читача, вона зануда, постійно приходить з сумними очима до чоловіків і жаліється на свої проблеми, після чого чоловіки, закохані в її красу і беззахисність спішать захистити нещасну дівчину, ламаючи своє і чуже життя. Аннет, друга жінка Сомса, француженка, жінка, яка грає за правилами. Вона свідомо прийняла правила гри і вирішила вийти заміж з розрахунку. Її ставлення до шлюбу: „Чоловік для вигоди, а коханець для задоволення“. В її образі мені подобається те, що вона озвучує свої мотиви такими, які вони в неї є, не намагаючись показати те, що їй не притаманне. Флер, один з кращих образів цього роману. У ній є все. Вона вперта, рішуча, гарна і приваблива. Флер вміє брати від життя все. Її боротьба за щастя з Джо захоплює. Її життєрадісність і намагання досягнути свого не залишають читача байдужим.

Реалістична майстерність Голсуорсі проявилася у його чудовому умінні створювати яскраві характери, розкриваючи своєрідність кожного у тісному зв’язку з оточенням. З великою ретельністю описаний у романі світ речей, серед яких живуть його герої. Форсайти любляють і цінують речі. Усе, що їх оточує - міцне, зручне, солідне. Будинки і їх обстановка, коні й карети, костюми і прикраси усе це описано до найменших подробиць. Відтворюючи портрети своїх героїв, Голсуорсі через зовнішні риси розкриває сутність їх характеру. Худощава, висока фігура Джеймса Форсайта в гармонії з його сухістю та „прямолінійним“ сприйняттям оточення. У зовнішності Суізіна натури примітивною і грубої підкреслена масивність, важка скам’янілість рис, квадратні плечі. Характерна застигла презирлива гримаса на вузькому і блідому обличчі Сомса, його обережна хода ніби він щось підстерігає. Голсуорсі часто використовує засіб повторення, багаторазово згадує найхарактерніші риси зовнішності героя, досягаючи цим особливо чіткого зорового образу (велике, різко виступаюче вперед форсайтовске підборіддя, пишна копиця волосся Джун, яскраві жилети Суізіна, тощо).

Список використаної літератури:

1. Аникин Г, Михальская Н. История английской литературы. М., 1975 519с.

2. Воропанова М. И. Джон Голсуорси. Красноярск, 1968, с. 495.

3. Джон Голсуорси “Сага о Форсайтах“, Киев, С 1.01.1961 г. - 364 с.

4. Дубашинский И.А. „Сага о Форсайтах“.- М.,1979- 111с.

5. История зарубежной литературы ХХ века, под ред. З.Т. Гражданской. М., 1963 855с.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.