Творчі роботи наших відвідувачів 2010 року


Автор: Роксолана

Мотиви лірики Лесі Українки

Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо вона понесла далі вогоньправди, добра, людяності. Іван Франко писав: "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіти" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст слабосилої, хворої дівчини". Вона створила художні полотна такої естетичної сили й краси, такого змісту і глибини, що вони з роками, з десятиліттями не тільки старіють, а виблискують все новими й новими гранями, стають ближчими і дорожчими. Її лірика сповнена глибокої пристрастнсті, ніжної задумлмвості, щирої любові до рідної землі, її вірші - це поетичне послання мужньої жінки українському народові, який мусів би дбати про своє військо, свою державу, а не підспівувати чужих йому пісень. Саме у вірші "Край, Україна-Подолля" розкривається тема любові до рідного краю, поетеса оспівує казковий край свого дитинства. Тема любові до України розкривається в багатьох її поезіях. У творчому доробку Л. Українки також є вірші, де вона змальовує наростання народного гніту, пробудження людства від духовного сну. Так, у вірші "Досвітні вогні" Л. Українка змальовує картину темної ночі, яка полонила людство"ніч темна людей всіх натомлених скрила", але вона вірить, що на зміну темної ночі прийде ясний день, який засвітить людям:"Зненацька проміння ясне

Од сну пробудило мене,-

Досвітні огні засвітили!"

А закінчується вірш закликом до боротьби за краще життя, про яке мріяла Л. Українка все своє життя:

"Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!"

Все своє життя Леся Українка вела боротьбу із тяжкою хворобою. Тому єдиною зброєю залишилось слово:

"Слово моє, ти єдиная зброя,

Ти моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова"..

Вона засуджувала декадентське гасло " мистецтво для мистецтва". Не зважаючи на удари долі, вона була мужньою і стійкою, сміялась крізь сльози.

"Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

буду жити! - Геть думи сумні!

Оптимізмом пройнятий вірш "Мріє, не зрадь". У ньому прославляється подвиг борців за волю.

Поетеса стверджувала, що народ - це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмерття народу та велич його творчої праці.

Л Українка прожила життя сповнене страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені вірші впевненості в невичерпні сили народу. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмерття:

Ні! Я жива, я буду вічно жити,

Я в серці маю те, що не вмирає.