Всі публікації щодо:
Фольклор

Образи братів і сестер в народнопісенних творах

Пісенна культура українського народу багатьма своїми джерельцями впадає в океан культури світової. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує нас від народження до останньої межі. Вона ріднить нас тремтливими своїми звуками, живе в душі кожної людини і, як вічне світло, осяває нам життя. Як сказав поет Іван Драч:

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша -
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

З сивої давнини, покоління за поколінням щедро народжують від рідної землі, сонця, неба, води, вітру дивні звуки мелодій, неповторну магію слова, що ведуть нас по стежках рідного краю. Ті стежинки переплітаються, біжать і виходять на широкий шлях високого творчого генію народу. І якщо цей геній живе й сьогодні, не погас, то тільки тому, що живе пісня. Вона - в образах калини, сонця, житечка й пшениці, дивних птахів. “Пожену я сірі гуси від броду до броду, ой летіте, сірі гуси, до мойого роду... ”. Творить і береже ці дорогоцінні перлини. Наш народ співає в радості й журбі. Пісня - його величний храм любові до людини, до рідної землі, до батька й матері.

Брат та сестра з першого свого подиху на цім світі нерозривно поєднані якоюсь невидимою ниткою, що буде тягнутися надзвичайно довго і перерветься лиш тоді , коли зірка одного з них згасне. Батьки, що виплекали і виростили, хатина, синє небо, сонце і навіть кров у них одна на двох. Дуже важко пояснити та зрозуміти стосунки цих рідних людей, які,на жаль,найчастіше не є бездоганними.

Ой, три сестриці - жалібниці

У похід брата виряджали.

Ой, старшая сестра коня веде,

Середульша зброю несе.

Сама ж меньша з братом іде.

Ой, ти братику, братику наш,

Та коли ж приїдеш в гості до нас?

„Ой, набери, сестро, піску жменю

Та посій Його на каменю.

Ой, уставай, сестро, ранесенько,

Проривай пісок частесенько,

Ой, уставай, сестро, з зіроньками,

Поливай пісок слізоньками.

А коли той пісок ізійде,

То тоді твій брат в гості прийде.”

Ой, пішов пісок за водою, -

Ой, пішов наш брат слободою.

Ой, пішов пісок за вітрами,

Та пішов наш брат городами.

ОЙ, нема з піску нема сходу, -

Нема братика із походу.

ОЙ, нема з піску нема цвіту,

Та пішов наш брат по всім світу.

Дійсно,зрозуміти, а тим паче передати нерозривний зв’язок між братом та сестрою дуже складно, проте українській народній пісні це вдається. Вона бринить, іскриться, радіє, плаче, як сестронька-зіронька за братиком-місяченьком, адже давні слов’яни вірили, що Місяць і зірка пов’язані родинними стосунками.

Аналізуючи фольклор нашого народу, а саме народнопісенні твори, ми прослідковуємо, що образи кровно рідних людей, їх стосунки займають чільне місце у великій скрині мудрості та краси. Зустрічаються різні жанри пісень, де наші предки відобразили той невидимий зв’язок між братом та сестрою. Зазвичай це родинно-побутові пісні,але крім того є ще й жартівливі(„Ой да понад Дунай”), весільні(„А брат сестру за стол веде”) та навіть думи(„Дума про брата та сестру”).

„Старша сестра брата мала,
На війну його виправляла,
На війну його виправляла,
Сама коня осідлала. ”…………

уривок з пісні „Под Каменцем под Подольським”…..Багато мелодійних творів схожого сюжету, або подібного змісту можна зустріти, уважно зазирнувши у літературне минуле наших пращурів.

Сестра проводжає брата на війну чи на чужину із болем у серці, адже дівчина не знає чи повернеться він чи ні. Найчастіше їй приносять сумну звістку про смерть рідної душі, з якою виросла і яка забрала з собою у домовину щось надзвичайно цінне.

„Ой твій братик не в неволі,
Він остався в чистім полі;
Турецька йому злоба дійшла,
Куля йому в серденько прийшла.”

Також існують пісні у яких брат з сестрою далеко один від одного і не забувають рідню, шлють листи кудись з надією, що прийде відповідь від любої красуні-сестрички чи ясного сокола-брата.

„Не пташина в лузі голосила -
То сестричка лист писала,
На чужину посилала
Та й до брата слізно промовляла:
“Брате мій, брате-соколоньку,
Ти покинув сестру-сиротоньку,
А я ходжу, покликаю,
Як зозуля в темнім гаю:
Ой вернися з далекого краю“.”

Є не тільки пісні, овіяні журбою, смутком, жалем, але й веселі,запальні, що з іншого боку дають нам поглянути на родинні стосунки. Це якесь суперництво між сестрою та братом,або досить смішні сварки, які найчастіше завершувались миром, бо рідна людина не стане чужою, навіть якщо ти говориш, що її ненавидиш, а рідше сварка закінчувалась якимсь осадом у серці. Але такі різнобічні почуття один до одного проявляють і сучасні брати та сестри.

Висміювали, засуджували давні українці також і шлюби між матір’ю та сином, братом і сестрою, адже це проти природи та релігії. Наприклад, про це йдеться у пісні „Ой з-под того явора”:

„Ой ти, вдово молода,
Дурна в тебе голова:
Ой син мамки не бере,
Мамка за сина не йде,
Ой брат сестри не бере,
Сестра за брата не йде!”

Раніше весільний обряд на Україні був досить складним та надзвичайно цікавим, мелодійним. Серед весільних пісень є такі, які розповідають нам про те, як брат видає заміж свою сестру і навчає її: як треба поводити себе у новій родині.

„А брат сестру за стол веде, рано-рано,

А брат сестру за стол веде, ранесенько.

Сестро моя, будь розумна, рано-рано,

Сестро моя, будь розумна ранесенько.

Май свекорка за батенька, рано-рано,

Май свекорка за батенька ранесенько.

А свекруху - за матінку рано-рано,

А свекруху за матінку ранесенько.”

Кожен хто уважно слухав і замислювався над сказаними словами, напевне хоч частково зрозумів, що брати і сестри – це зв’язані між собою душі навіки,які зможуть знайти порозуміння у очах один одного, а пісня зможе рознести білим світом не лише оповіді про їх любов,а й взагалі будь-що,адже скриня її таланту бездонна,а якщо цей талант у руках українського народу, то він житиме у віках.

Хай кожен так собі співає,

Як хто зуміє і здолає, —

Усяким співам волю дай,

То й буде в нас співучий край!. Борис Грінченко