Всі публікації щодо:
Розвиток мовлення

Шанобливість – приворотне зілля

Кожна людина – це дуже неординарна та цікава особистість, яка має власний характер та різноманітні риси і якості. Це пояснюється тим, що усі ми індивідуальні та унікальні. Кожному жителю цієї планети притаманна неповторність поведінки та спонтанні рішення щодо буденності життя. Проте однією із одних найбільш приємних та цінних рис характеру є шанобливість.

Шанобливіть – це фундаментальна якість, на якій, як на мене, базується уся важливість позитивного відношення між людьми. Це підвалина для побудови дружби, кохання, співробітництва тощо. Адже шанобливість та довіра крокують із нами, як рідні сестри. Уміння цінувати та шанувати інших любдей, їхні досягнення та здобутки – характерна риса для добрих, щирих та відкритих людей, які можуть відверто порадіти за друга, колегу чи рідню, не заздрячи при цьому та не чекаючи подяки.

У наш час зустріти людину, яка наділена цією рисою, дуже важко, іноколи навіть неможливо. Часто буває так, що починаєш відчувати подяку та шану за певний вчинок тільки після якихось важливих подій або через певний час. Зазвичай, шанобливіть притаманна людям старшого віку, які наділені великим життєвим досвідом, та об’єктивно можуть дивитись на ту чи іншу ситуацію. І справді, досить важко зараз зустріти підлітків, які могли би із шаною відноситись до чогось дійсно важливого та цінного.

Одними із тих людей, які справді заслуговують на розуміння та повагу, є ветерани. Це люди, що йшли на війну, віддаючи своє життя, за наше щасливе майбутнє, яке ми маємо зараз. Усі жителі повинні дякувати цим героям за те, що ми маємо можливіть вільно ходити на цій землі, жити у своє задоволення, здійснювати свої мрії та досягати різних цілей. Проте дуже боляче дивитись на те, як легковажно та жорстоко відносяться до ветеранів молоді люди. Ніхто не просить їх дякувати особисто чи в якийсь інший спосіб, потрібно лише проявити повагу та показати шану, дати можливіть зрозуміти, що ми справді вдячні за їхній героїчний подвиг. На жаль, сьогодні мало хто із підлітків здатен ледве вислухати промову того чи іншого дідуся, який у шістнадцятилітньому віці воював на фронті.

Існує безліч подій та людей, які заслуговують шани та поваги. Зважаючи на те, що не кожен може проявити ці якості, людина, якій справді притаманні ці риси, цілковито заслуговує повагу у своїх оточуючих, адже шанобливіть – приворотне зілля. Чимало у літературі є прикладів, де якнайкраще показано важливіть цього відчуття. Одним із них, як на мене, є „Слово про похід Ігорів..“. З якою ж повагою та шаною відносяться молоді князі до золотих слів свого батька, який дає їм настанову щодо великого майбутнього. Або у пригодницькому романі „Тиргролови“ І.Багряного якнайкраще показано шанобливість до українських звичаїв та традицій, за якими слідувала уся сім’я Сірків навіть у страшенно важких та жахливих умовах.

Особисто я вважаю, що шанобливіть – це одна із найважливіших рис людини, яку потрібно цінувати у першу чергу. Адже той, хто здатен та співчуття та шану, той справді є щирим, відвертим та добрим, тобто людиною, яка притягує та привертає до себе, як чудовий друг та співрозмовник.