Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

Пісня – духовне обличчя нації

   Пісня — це коли душа сповідається.
 Г. Тютюнни.

У серці кожної людини відлунює мелодія першої пісні – маминої колискової, оповитої любов’ю та ніжністю. Адже життя розпочинається зі слів, що линуть з материнських уст та несуть у собі тепло і радість. Так і все розцвітає, народжується та розпочинається з пісні – із душі, із самого серця...

   Пісня – це загадкове та неоціненне досягнення українського народу, одне із найвидатніших у нашій багатовіковій історії. Протягом багатьох століть наші предки вкладали мудрість, знання, настанови щодо життя у слова пісень. А такого розмаїття пісенної спадщини, як на Україні, немає ніде у світі! Адже наш народ володіє прекрасною милозвучною мовою, завдяки якій і линули чарівні пісенні мотиви. В чому ж секрет неперевершеного звучання нашої музики? А в тому, що в кожне слово, в кожну ноту покладено найцінніше, що є в людини – душу. Так і вважав цінитель народної культури І.Драч:

     А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.

     Лиш пісня в серці ширить межі неба.

     На крилах сонце сяйво їй лиша —

     Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

   Різноманітність української творчості сягає сивої давнини, адже пісні супроводжували наш народ із далекого минулого аж до сучасних днів. Ще у часи язичництва існували русальні, купальські та безліч інших пісень, які несли у собі певний мотив та загадковість. Адже в той час, коли виконувалась пісня, відбувався таємний обряд, пов’язаний із магією. Можна тільки уявити, яку силу та загадковість несе у собі лиш одна стрічка із пісні!

   Недаремно одними із найбільш шанованих та легендарних людей були саме ті, які несли пісню у народ. Однією із таких визначних постатей була легендарна полтавська співачка Маруся Чурай, із уст якої линули у світ так пісні, як „Віють вітри”, „Засвіт встали козаченьки”, „Котилися вози з гори”, „Болить моя головонька”, „Хилилися густі лози”, „Ой, не ходи, грицю, та й на вечорниці”. Ці мотиви назавжди закарбувались у пам’яті українського народу, адже „ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.”

   Пісня – вічна. Так і сьогодні вона відлунює голосами сучасників, але справжній символ сьогодення – Ніна Матвієнко. Здається інколи, що через її голос сама країна, земля наша себе виказує, висловлює, озвучує. І підноситься, і нас, хто в цім світі живе, за собою підносить. Так співала ця жінка колись, так вона і зараз співає. І ми – слухаємо. І прислухаємося. І підносимося.

   Не тільки радість та щастя, але й страждання та печаль несуть у собі українські пісні. Протягом багатьох років їх навмисне винищували,гнобили, забороняли. Великим клеймом на історії нашого народу відображується діяльність Катерини ІІ, Олександра ІІІ та багатьох інших гнобителів. Але наскільки ж сильна та славетна та мова і пісня, яких не зламали ні віки жорсткої війни, ні море пролитої крові! Мільйони загиблих - ось ціна щасливого сьогодення, вільного звучання української мови та пісні. Воїни захищали наш народ, боролися за нього і прості жителі, але справжні патріоти у душі, та головною цінністю, що не дозволяла впасти духом, була пісня.

   Я із великим задоволенням насолоджуюсь тим, що народилась в Україні. Що маю можливість вільно говорити українською, що можу читати книги народних авторів, та відчувати її – Україну, адже вона – це і є та пісня,яка не стала на коліна ні перед ким та продовжує звучати у наших серцях.