Твір на тему - ФОЛЬКЛОРНА ЛІНІЯ В ПОЕЗІЇ Г. ГЕЙНЕ

Твір на тему - ФОЛЬКЛОРНА ЛІНІЯ В ПОЕЗІЇ Г. ГЕЙНЕ

ВСТУП

„Я ніколи не надавав великого значення славі поета і мене мало турбує, хвалять чи проклинають мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства!”

Генріх Гейне

Визначний німецький поет, представник завершального етапу розвитку європейського романтизму, Генріх Гейне увійшов в історію світової поезії як неперевершений лірик, співець кохання і боротьби. Дві головні риси визначають характер його світосприйняття: постійна увага до долі стражденного та приниженого люду і рішуче прагнення боротися за утвердження ідеалів рівності, добра та справедливості.

У літературу він прийшов на межі 20-х років ХІХ ст., коли ще були відомими й дієвими традиції раннього романтизму, і його поетична творчість, в основному, розвивалася в напрямку, прокладеному фольклорно-народною течією.

Ліричні вірші раннього періоду творчості Гейне склали цілу книгу „Книга пісень” (1827). Ця поетична збірка принесла йому визнання у Німеччині, а згодом і в усьому світі. За життя автора вона видавалась 13 разів; багато віршів були покладені на музику Р. Шуманом, Ф. Шубертом, Й. Брамсом, П. Чайковським, Р. Штраусом, Якщо перші цикли „Книги пісень” написані за традицією німецької романтичної лірики, то згодом своєрідність поетичного таланту Гейне постала з усією яскравістю. Він уміє химерно поєднувати романтичні сни з точністю і ясністю реалістичної деталі. Він майстерно користується іронією як засобом викриття незбутніх ілюзій, вигадок, але знову й знову сам повертається до романтичних образів. Значний вплив на поетичну творчість Гейне справила німецька народна пісня, на зразках якої він учився майстерності безпосереднього, щирого Е.Грігом та ін.

Гейне починав писати в той час, коли в Німеччині лірична поезія переживала розквіт.

Його поезія стала вищим досягненням німецького романтизму. Гейне відкидав застарілі поетичні умовності, говорячи про свої почуття без риторики й поетики, а іноді дозволяв собі навіть іронізувати над пристрастю своїх почуттів. Простота, природність, імпровізаційність його поезії підкорили тодішнього читача. Гейне сприяв „спрощенню” лірики, але від цього вона не перестала бути щирою і значною.

ФОЛЬКЛОРИЗМ У ЛІРИЦІ Г.ГЕЙНЕ

Лірична поезія Гейне дуже різноманітна, має відмінні один від одного сюжети, образи, описи. Але деяка поєднана між собою наявністю такої характерної ознаки як фольклор, що в деякій мірі було притаманно стилю автора. Але для того, щоб переконатися в цьому, необхідно визначити що таке фольклор.

Фольклор (англ. folklore), народна творчість – художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, погляди, ідеали. Фольклор – це створені народом і існуючі в народних масах поезія (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець. Звідси, фольклоризм – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів. Виділяють таі основні етапи освоєння літературою фольклору: стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології. У період романтизму відбулося зближення фольклорної та літературної традицій, що виражалося у стилізації текстів під фольклорні зразки, запозиченні фольклорних сюжетів та символів [2, ст. 699]. Тобто, фольклор, результат народної творчості, яку автор може використати для написання власного твору, для того, щоб підкреслити та краще передати ідею, провідну думку твору. Цим скористався і Гейне у своїй ліриці.

Навесні 1823 р. друкується друга книга поета, збірка поезій з двома драматичними творами – „Трагедії з ліричним інтермеццо”. Ці дві трагедії, „Альмансор” і „Вільям Раткліф”, на сюжети з історії арабської Іспанії і Шотландії, є своєрідним обрамленням цієї ліричної збірки. Критики вважають, що ці трагедії – це скоріше драматизовані ліричні балади, ніж дійсно драматичні твори [3, ст. 119]. У 1826 р. Гейне публікує свій перший значний прозовий твір, „Подорож на Гарц”, яким відкривається його збірка прози „Подорожні картини”. „Подорож на Гарц” — це опис подорожі в гори, яку автор здійснив у 1824 р.. Автор змальовує сатиричні картини провінційних німецьких містечок, висміює міщанський побут, псевдонауку, що процвітає в університетах, протиставляє сірому існуванню обивателів величність природи і трудове життя скромних мешканців гірських селищ. Проза тут чергується з віршами, написаними у формі народних пісень, сказань, балад.

Через рік з’явилася відома поетична збірка „Книга пісень”, найдовершеніше творіння Гейне, лише за його життя перевидавалася дванадцять разів і принесла йому славу, і яка складається з чотирьох циклів – „Страждання юності”, „Ліричне інтермеццо”, „Знову на батьківщині” і „Північне море”, а як окремий підрозділ до неї включено вірші з „Подорожі на Гарц” [3, ст. 61]. Ліричні вірші Гейне насичені ознаками повсякденності, котрі змушують повірити у щирість почуттів. Завдяки іронії Гейне піднімається над своїм ліричним героєм, автор завжди мудріший, аніж той, про кого він пише. Назвою „Книги пісень” Гейне визначив жанр і традицію своєї лірики: поет у першій своїй книзі наслідував традиції німецького фольклору. Він узяв деякі теми й мотиви з усної народної творчості, форма багатьох його віршів близька до пісні. Подібно до німецької пісні вірші Гейне часто схожі на ліричний монолог, а явища природи й почуття героя утворюють паралель. Жанрова своєрідність пісні зумовила вільну і поетичну форму, чим автор і керується. Разом з тим в „Книгу пісень” увійшло багато віршів, котрі були написані у строгих канонічних жанрах сонета, балади, романсу. Молодий Гейне намагався використати свій поетичний хист у різних жанрах, котрі варіювали зміни настрою ліричного героя. У цій книзі переважна більшість віршів орієнтована на народну поезію, на ритмомелодику, образність і стиль німецьких народних пісень. Тут твори поета перебувають під впливом німецького народно-фольклорного романтизму, прибічниками якого були гейдельберзькі романтики, Гейне продовжує традицію Брентано, Ейхендорфа, В.Мюллера та інших поетів. Як і в народних піснях, супроводжуваних музичним виконанням, у поезіях „Книги пісень” ніби втілено музику, вони надзвичайно мелодійні і цим пояснюється їхній величезний успіх серед композиторів.

Звичайно, можна вважати, що у „Книзі пісень” Гейне втілено риси народно-фольклорного романтизму. Але, на відміну від прихильників Гейдельберзької школи чи В.Мюллера, Гейне не прагнув пройняти свої твори народним світосприйняттям, на рівні змісту він далеко віддаляється від нього. Сам він писав про це так у листі до В.Мюллера: „Які чисті, які ясні ваші пісні, і всі вони – пісні народні. У моїх віршах, навпаки, певною мірою народна тільки форма, а їхній зміст належить „цивілізованому” суспільству, скутому умовностями” [4, ст. 102].

На відміну від першого циклу „Книги пісень”, у циклі „Ліричне інтермеццо” кохання не є фатальним та ірраціональним, яке приносить страждання, муки, смерть, а постає тут як справжнє людське почуття, що приносить і щастя, і муки [1, ст. 278]. Хоча орієнтація на народнопісенну поетику і визначає межі розширення теми кохання, воно, тобто кохання, зображене як динамічне, яскраве почуття, конкретизоване та наближене до життєвих споглядань. Ліричний герой віддається почуттям, страждає від кохання і залишається самотнім. А образ коханої є більш умовним та узагальненим, він створений у стилі народної поезії, тому позбавлений конкретних рис: у неї ніжне і чарівне личко, очі як фіалки, лілейні руки, але все це фольклорні характеристики, які не складають живого індивідуального, конкретного образу. Тут також важливого значення набуває природа, зображена як образ, запозичений з фольклорно-образної системи, хоча особливої єдності її з героєм тут не спостерігається.

У циклі „Знову до батьківщини” відбулися зміни у змісті та прояві елементів, що свідчать про перехід до реалізму. Але Гейне не відійшов від романтичного руху, що, можливо, і не проявляється у всіх поезіях циклу, але яскравим свідченням прояву ліризму та переспівування є вірш „Не знаю, що стало зі мною…”, або „Лорелея”, мотив якої уведений у німецьку літературу К.Бретано. Тут поет, використавши мотив балади, передав глибокий ліризм і стан душі людини.

У циклі „Північне море” домінує тема природи. Тут Гейне зображує картини і образи, які наділяє душею, характеристиками живої істоти, пише поезії, яким притаманний антропоморфізм, що закладений ще у міфологічному сприйнятті людей. Прикладами таких поезій є: „Сяяло в небі колись”, „Вірне подружжя”, „Бог-сонце, й богиня-Селена”, „Їхні маленькі безгрішні діти” [5]. А вже в останньому циклі „Книги пісень” поет відмовляється від народнопісенних форм, розмірів та образів і звертається до верлібра, що є більш прийнятним для вільного висловлювання думок, тому фольклорні мотиви тут не проявляються [4, ст. 104].

Збірка поезій „Романсеро” складається з трьох частин: „Історії”, „Ламентації” і „Єврейські мелодії”. Щодо назви збірки, то вона, за словами Гейне, „з'явилася тому, що тон романсу домінує у віршах, які тут зібрані [5]”. До першого циклу віршів збірки увійшли балади, написані на міфологічні, історичні, сучасні сюжети („Цар Давид”, „Карл І”, „Шельм фон Берген”). У другому вміщено вірші-спогади про минуле життя і сумні роздуми про сучасність („У жовтні 1849 р.”, „Enfant perdu” тощо.). У третьому циклі Гейне звертається до мотивів єврейського фольклору та сюжетів з єврейської історії („Єгуда бен Галеві”, „Диспут” та ін.).

Отже, фольклорні елементи у поезії Гейне знайшли своє важливе, місце, незважаючи на різницю у поглядах поета у різні періоди свого життя.

ВИСНОВОК

Творчий розвиток Гейне як лірика проходить в „Книзі пісень” складним, повним протиріч шляхом. Він широко використовує елементи німецької народної пісні, роблячи тим самим крок вперед в розвитку одного з основних принципів романтичної поезії в Німеччині. Значний вплив на формування лірики Гейне справляють засоби німецької народної балади. У своїх віршах поет висловлював те, що його найбільше хвилювало і найбільше йому боліло. Але засобами висловлення були не тільки його власні слова та образи, а й запозичені з фольклорної традиції характери, мотиви, образи, жанрова специфіка.

„Книга пісень” Генріха Гейне стала видатним явищем німецького романтизму, а її творець справедливо заслужив найвищої оцінки як ліричний поет, співець кохання. Мало кому з поетів вдавалося так тонко передати страждання душі, журбу, сумовитість, органічно поєднавши фольклорну традицію зі світосприйняттям сучасної йому людини.

Збірка Гейне „Книга пісень” найбільше насичена елементами народної творчості. Поет використовує для написання власних віршів такі жанри, як балада, народна пісня, сказання. Також звертається до іронії та використовує особливості антропоморфізму, тобто, оживлює картини та образи природи. Та й сама природа виступає у поезії Гейне як живий образ, наділений у деякій мірі характеристиками людини, вона дуже близька до людини і водночас виступає як декорація. Використавши, таке різноманіття фольклористики у своїх творах, Гейне передає нам свої думки так, ніби усе життя його – поезія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гейне Г. Про художню творчість. – К. : Мистецтво, 1988. – 351 С.

2. Літературознавчий словник-довідник /За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ „Академія”, 2007. – 752 С. (Nota bene)

3. Матузова Н. Генріх Гейне. Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1984. – 175 С.

4. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя. Доба романтизму: Підручник. – К.: Заповіт, 1997. – 464 С.

5. http://www.refine.org.ua/download-5239.html



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.