Всі публікації щодо:
Олесь Олександр
Українська література 10 клас - Хрестоматія - 2018
О слово рідне! Орле скутий!.. - Олександр Олесь (Олександр Кандиба)(1878-1944) - ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
ПРО ТВІР
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слові, загалом митця в історичній долі народу).
Мотиви: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
Художні особливості: три частини композиції становлять тезу, антитезу й синтез.
Поезія побудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора “О слово рідне!” увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне забуття співвітчизників.
Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється “скутому орлові”, тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як “співочий грім батьків моїх”, а тепер “дітьми безпам’ятно забутий”.
Поет вдається до ремінісценцій послання Т. Шевченка “І мертвим, і живим...”, закликаючи дієво любити свободу людини й народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя.
іІдея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово віддзеркалює драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови л України, поет висловлю своє творче кредо: “О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним”. Образ меча в О. Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, на якій бачимо символ меча духовного: “Меч духовний є слово Боже”. Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості.
У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного простору (сонця, синього неба, музики зір), а також біблійних образів (судних днів), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
Художній напрям, стиль: символізм (стильова течія модернізму).
Примітки: Продовжуючи традиції Т. Шевченка і Лесі Українки, Олександр Олесь у цьому вірші звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну пам’ять нації. У поезії автор зворушливо передав свою любов до рідного слова, у якому відображені вікова історія України, краса й ніжність природи, духовне багатство рідного народу.