Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014
Тамара Коломієць
У світі поезії
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Коломієць Тамара
Народилась в Корсунь - Шевченківський на Черкащині. Мама-медик тяжко працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся. Неписьменна баба Ганна знала напам'ять майже весь «Кобзар» і часто його цитувала дівчинці.
Тамара Опанасівна належить до покоління, дитинство якого було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив «Кобзар» та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками.
Після школи Тамара навчалася на факультеті журналістики Київського університету. Ще будучи студенткою, вона вже стала відомою поетесою.
Нею написано для дітей багато віршів, казок, небилиць, лічилок, які ввійшли в такі збірки: «Починаються дива», «Жмурки», «Пісенька про гнома», «Пісня джерельця», «Дощик - накрапайчик». Найкращі її твори - про дітей і світ дитинства.
БРАТИК I СЕСТРИЧКА
Братик для сестрички
Чистить черевички,
Сплів бичка з соломи,
Склеїв з шишок гнома.
І тепер по килимку
їздить гномик на бичку.
А сестричка, хоч мала,
Голку й заполоч взяла.
Вишила два носики,
Вишила два хвостики
Ще й двоє оченяток,
Наче маченяток.
І вже із сорочини
Співають дві пташини
На різні голоси...
— На, братику, носи!..
■ Про кого розповідається у творі ?
■ Відшукай у тексті твору і прочитай, який подарунок приготував братик?
■ А що дарує сестра? Знайди опис її подарунка і прочитай.
■ Прочитай вірш наспівно, ніби передаючи атмосферу неспішних дитячих розваг.
ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.
Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить, і заспіва
Вода джерельна, мов жива.
Я ж кору одколю з корча
І з неї виріжу ковша.
Щоб не поплив у далину,
Його до стовбура припну.
Немов маленьке гусеня,
Попід вербицею щодня
Він хлюпотатись буде.
Беріть і пийте, люди!
- Знайди і прочитай рядки, у яких автор описує природу.
- Як ти розумієш слова «задзвенить, заспіва вода», «вода жива»?
- Знайди у тексті порівняння.
- Перелічи, у якій послідовності планує свою роботу головний персонаж.
- Як ти розумієш побажання поета?
- Намалюй джерельце таким, яким ти його собі уявляєш.
ХТО РОЗСИПАВ РОСИ
Хто розсипав роси
В сизі верболози?
Може, Посипайко?
Хто струсив з хмарини
Дощик на долини?
Може, Поливайко?
Хто аж понад лісом
Райдугу повісив?
Може, Політайко?
І хоч як верти-крути,
А до тебе не зайти?
— Хатко, хатко, повернися, Повернися-одчинися!
— Я не вмію повертаться, Повертаться-одчиняться, Не навчилася сама,
А господаря нема.
За ставком на повороті
У зеленому гайку
Мій господар на роботі
Од світанку до смерку.
Хто ж цей невловимчик
Ростом, як мізинчик?
Може, Невидайко?
Годі вже ховаться!
Треба признаваться!
Це, звичайно, Дбайко!
Дбайко-Потішайко,
Часто — Поспішайко,
Часом — Посмішайко.
Он як!
- Хто у Дбайка помічник і друг?
- Знайди і прочитай рядки, у яких вказано, кому допомагав Дбайко.
- Чи відпочиває хлопчик? Доведи свою думку словами тексту.
- Чому в нього таке ім'я - Дбайко?
- Як гадаєш, від яких слів утворилися інші імена Дбайка? Посипайко - ..., Поливайко - ..., Політайко - ..., Невидайко - ..., Поспішайко - ..., Посмішайко - ..., Потішайко - ...
- Які риси характеру має цей хлопчик? Створи словесний портрет Дбайка.
- Чого вчить нас цей вірш?
Для самостійного вивчення.
Дбайко впевнений, що ти розгадаєш його загадки.
ДБАЙКОВІ ЗАГАДКИ
— Це, Дбайку, що за грядка?
— А там росте загадка:
В ряснім зеленім листі,
В краплистому намисті.
Коли цвіла — біліла.
Як спіла — рум’яніла.
Тепер зачервонілася,
Між листям зачаїлася.
Смачна, хоч невеличка.
— Як звуть її? ...
Скинув шубку їжачок —
Шоколадний бочок.
Закотився у траву,
Воду випив дощову,
Вниз потягся корінцем,
Стебельцем угору.
Став маленьким деревцем
В школі біля двору.
В деревця тоненький стан.
Деревце зовуть...
Чекали на мене сади.
І кликали люди: — Іди! —
Пішов я. Сади пораділи,
Листочками залопотіли.
Зробились і люди веселі,
Та ба! — поховались в оселі.
Неначе у піжмурки граються —
Покличуть мене і ховаються.
