Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Григір Тютюнник
Проза
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

ГРИГІР ТЮТЮННИК народився 1931 року на Полтавщині в селянській родині. Дитинство пройшло у важкі воєнні роки. Працював учителем, сценаристом.

Твори цього митця надзвичайно цікаві. Вони хвилюють, їх хочеться читати й перечитувати. Їхні герої викликають співчуття і сміх, любов і розчарування.

На думку Григора Тютюнника, «письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу його життєвому досвіду і — неодмінно — своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе». Для самого ж Григора Михайловича найважливішою темою була доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах. Тема добра й любові є основною і у творах Тютюнника для дітей.

Помер 1980 року. Його творчість була відзначена премією ім. Т.Г.Шевченка.

БУШЛЯ

Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалеко по корі всохлого дерева. Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив голову та плечі лантухом, який завжди носив із собою про дощ, і дивився на воду. По ній густо витанцьовували дощові спичаки й здіймалися великі прозорі бульбахи. Дивився, дивився Арсен на той танок дощу по річці та незчувся, коли й заснув.

А тут летіла бушля — велика довгонога й довгошия птаха, що любить ховатися попід очеретом та лепешкою й вичікувати, доки мимо пливтиме рибинка: то вже вона її неодмінно вхопить своїм зубатим дзьобом.

Покружляла бушля над Арсеном, а він і не зворухнеться, бо спить, — подумала, напевне, що то пень, та й сіла йому на голову. Сіла, учепилась кігтями в лантушину й теж задрімала під дощем.

Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен — у човні, бушля — на Арсенові.

Ось уже й сонце крізь хмари проглянуло, і дощик ущух, і птахи знову заспівали, а вони сплять — розморило на дощ обох.

Першою прокинулася бушля. Кліпнула очима, звелася на ноги і... збудила Арсена. Хотів був старий підняти голову — несила, важке щось тисне її вниз.

Тільки ворухнув рукою, щоб помацати, що воно за диво, а бушля як закричить: «Ка-а-й...» — мов людина. Ударила крильми діда по вухах, раз і вдруге — не зніметься, бо кігті в лантушині заплуталися. Аж похолов од страху Арсен. Та й собі в крик:

— Рят-у-у-йте-ж-бо-що-воно-за-лиха-година!

Бушля кричить, і Арсен кричить. А довкіл, ні в лісі, ні на річці, ані лялечки, тільки луна котиться. Нарешті бушля таки злетіла, хоч і подряпала кігтями дідову голову. Побачивши птаху, що метнулася від нього понад водою, Арсен отямився; поторкав руками здряпану голову й сказав:

— Я тобі пеньок чи що? — і заходився мотати вудки.

А вдома не втримався, розказав бабі про свою пригоду з бушлею. Посміялися вдвох та й годі. І, може, пригоду цю забули б, якби Арсениха не переповіла її сусідці, а сусідка — своїй сусідці... Доки все село взнало.

Тепер, як іде Арсен вудити, рибалки гукають йому з-під круч:

— Поспішайте, діду, поспішайте, бо ондечки над вашою вербою вже бушля кружляє... Жде!

— Ану ж, діду, розкажіть, як ви з бушлею кричали!..

Арсен і не сердиться. Усміхнеться хіба та й каже:

— Отак і кричали: вона по-своєму, а я по-своєму.

Відтоді й по сей день Арсена звуть у селі не інакше як Бушля.

- Про кого розповідається у тексті?

- Як ти розумієш виділений вислів?

- Знайди і прочитай опис бушлі.

- Яка кумедна пригода трапилась з дідом Арсеном?

- Опиши, яким ти уявляєш діда Арсена. Які риси характеру йому притаманні?