Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Олександр Копиленко
Науково-художні твори
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Копиленко Олександр

ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО (1900-1958) - письменник-природолюб.

Народився в сім’ї залізничника; підлітком йому довелося заробляти собі на хліб - працювати вантажником на залізниці. Хлопець мав нахил до біологічних наук. Згодом навчався на природничому відділенні Харківського інституту народної освіти. І хоч не став біологом, бо віддався літературній справі, все ж не зрадив давньому захопленню життям флори і фауни. В оповіданнях Олександр Копиленко зумів поєднати свої біологічні знання й щоденні спостереження з високою художньою майстерністю. Його твори відзначаються і науковою вірогідністю, і цікавою сюжетністю, і легким сприйняттям. Письменник не тільки допомагає глибше пізнати природу, набути більше корисної інформації про неї, а й заохочує до спостережень, закликає берегти, охороняти все живе й корисне у навколишньому світі.

ПОКИНУТЕ ГНІЗДО

Скільки появилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів.

Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже:

- Ходімо в ліс гуляти, квіток нарвемо.

Микола й собі:

- Уже в лісі хороше, і я вчора ящірку бачив. Зелена і прудка.

Втекла в нору. Не наздогнав. Та я в ліс все одно не піду.

- Чому? - спитали діти.

- Тому, що Василь знає гніздо кропив’янки і не хоче нікому показувати.

Закортіло дітям подивитися на гніздо. От цікаво! Почали прохати, щоб Василь показав пташину хатку. Миколка, Яшко і Г аля кажуть:

- Ми тільки одним оком глянемо і не будемо нічого чіпати. Подивимось - і зразу назад.

- Не можна знищувати гнізд корисних пташок, бо пташки - наші друзі, - відповів Василь.- Я до гнізда тільки інколи піду, здалеку погляну, як мати на яєчках сидить. Батько біля неї співає, розважає її, щоб не нудно було сидіти. А потім вона полетить попоїсти на годинку, а він сидить на гнізді, щоб яєчка не захолонули. Скоро виведуться пташенята, і я буду ходити на них дивитися.

- Покажи й нам, - прохали діти, Василеві товариші.

- Я дам тобі десять разів вистрілити з моєї рогатки, запропонував Яшко.

- А я подарую тобі цю пружину, - сказала Галя.

- А я подарую тобі заліза на шаблюку. І буде в тебе і пістоль, і шабля. Отоді зіграємо у війну!- промовив Миколка.

Скільки цікавих речей пропонують Василькові! Десять разів вистрілити з рогатки! Пружина! Шаблюка! Не витримав Василь і сказав:

- Ну, давайте зразу всі речі наперед і вистрілити десять разів. Потім я вас поведу.

- А не підманиш? - недовірливо спитали діти.

- Ні. Даю слово, що покажу гніздо. Тільки підійдемо, подивимося - і назад. Згодні?

- Згодні!

Василь одержав пружину і заліза на шаблюку. Пішли в ліс. Він дорогою ще вистрелив з рогатки десять разів. А Миколка і всі діти заздрили йому... Прийшли діти до рівчака, зарослого низькими кущами. Василь пригнувся, принишк. Всі зробили те саме. Василь показав дітям на один кущик, але ніхто нічого не бачив. Пташки вміють так ховати свої гніздечка, що не зразу і помітиш.

Із кущика вилетіла сіренька пташка, і тоді побачили діти гніздечко, сховане в густому листі. Гніздечко трималося на трьох гілках і ловко було виплетене з тоненьких травинок. В гнізді лежало п’ятеро малесеньких блакитно-сірих яєчок.

- Ой, які маленькі яєчка і гарненькі! - не витримала Галя. - Я хочу тіль-тіль пальцем погладити одне яєчко.

Не встиг Василько заборонити їй, як Галя вже тихенько опустила палець в гніздо. За нею Миколка витягнув одне яєчко і розглядав на руці. Воно було тепле, ніжне і прозоре. Навколо літали пташки і тривожно, стурбовано пищали, прохали дітей, щоб вони не чіпали гнізда. Тому діти, надивившись на гніздо, пішли собі геть. Гуляли в лісі, рвали квіти, ловили метеликів.

Минуло кілька днів. Діти потайки одне від одного кілька разів на день ходили до гнізда кропив’янки, розглядали яєчка і турбували пташок. Полохливим пташкам зрештою набридли діти. Боялися пташки, що виведуться пташенята, а Василеві друзі заберуть їх. Отже, кропив’янки посумували і покинули своє гніздо, хоч як важко було робити їм цю хатку. Всю весну будували, а доводиться покидати. Покинули своє гніздо пташки і полетіли в інше місце, в густий ліс, де їх не знайдуть діти. Прийшов раз Василь до гнізда. Дивиться, а воно порожнє. Пташок немає коло нього. Попробував яєчка, а вони холодні. Дуже шкода йому стало пташок. Тепер більше ніколи не буде він набридати пташкам і нікому не показуватиме гнізд, навіть за пружину, за шаблюку і за десять пострілів з рогатки.

- Знайди початок і кінцівку твору. Прочитай.

- Назви дійових осіб.

- Поміркуй, чи правильно діти поводились біля гніздечка?

- Чому дві пташки тривожно і стурбовано пищали ?

- Як описано у творі травень ? Яку картину ти уявив ?

- Продовж міркування: «Травень — веселий місяць, тому що...»

- Чи сподобався вам намір, з яким хлопці збиралися до лісу?

- Про що б ти їх попередив, від чого застеріг, якби був поруч?

- Прочитай в особах розмову хлопців з Васильком.

- Знайди і прочитай опис гніздечка. Передай голосом тривогу і переживання пташок.

- Який висновок зробив для себе Василько? А ти?

- Доповни речення: «Ніколи не підходь близько до пташиних гнізд, тому що...»

- Яка основна думка оповідання?







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.