Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014
Леся Мовчун
П'єси
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Мовчун Леся
П’єса — це твір, призначений для постановки на сцені. Зміст п ’єси передається за допомогою розмов персонажів — дійових осіб. Примітки автора щодо їхньої зовнішності й
поведінки, а також щодо обставин дії подаються в дужках або окремими рядками. Такі примітки називаються ремарками. П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою.
ЛЕСЯ МОВЧУН ( нар. 1969 р.) - талановита авторка поезій, п’єс, казок і оповідань для дітей.
Задовго до першого класу майбутня письменниця навчилася читати й писати. Відтоді книжки стали її найбільшим захопленням. Закінчила Київський державний педагогічний інститут, захистила кандидатську дисертацію. Автор і ведуча передачі «Цікаве мовознавство», заступник головного редактора журналу «Пригоди». Має кілька сотень публікацій у журналах для дітей, написала більше 10 книг.
ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ
За мотивами англійської народної казки (Уривок)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.
Сцена 1
Онук. Діду, а можна послухати казку?
Дозволь!
Казкар. Що ж, розповім.
Жив на світі Король.
Донечку мав — яснооку Джоан.
Врода її непідвладна словам!
Тільки ж ото, як на світі ведеться,
ниточка щастя то в’ється, то рветься.
Вмерла у них Королева-матуся.
Рік у скорботі минув. — Оженюся! —
вирішив мудрий Король. І в покої
Інша дружина ввійшла із дочкою.
Юну принцесу всі звали Ніколь.
Донькою визнав її сам Король!
Онук. Мачуха теж полюбила Джоан?
Казкар (хитаючи головою).
Кинула погляд — і тісно бровам
стало на хмурім обличчі її.
Розпочалась колотнеча в сім’ї.
Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри,
раді життю, мов привабливій грі.
Ділять турботи і сум — до кінця.
(Гладить по голові Онука і зітхає).
Буде печальною казка оця.
- Спробуй передбачити, як розвиватимуться події в дідусевій казці.
- Прочитай переказ опущеної частини п’єси і порівняй його зі своїм варіантом розвитку подій.
На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати Джоан, пішла з нею до іншого царства. А там захворів син Короля. Сестри пообіцяли вилікувати його.
Казкар. Ось уже й ніч. А що темна й глибока!
Сестри вартують і сплять упівока.
Десь о дванадцятій Принц таємничо встав.
Як сновида з поблідлим обличчям,
вийшов з палацу — принцеси за ним.
Лісом ідуть — непроглядно-густим.
Принц у печеру заходить, а з неї
Ельфи летять і випурхують Феї.
Сцена 7
Ельфи і Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом.
Ельфи і Феї. Нум веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку.
Фея 1. Подружко, знаєш мою таємницю?
(Шепоче щось на вухо Феї 2).
Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!
Принц бідолашний вже з нами довіку?
Фея 1 (показує яблуко).
Ще таємницю відкрию велику:
тільки відкусить він яблуко це —
стане рум’яним у нього лице,
погляд — блискучим, а розум бадьорим.
путь на цей бал не згадає ніколи!
Фея 2 (показує лорнеті).
Маю і я, мила Феє, секрет:
десь є на світі Джоан чи Джанет —
мусить обличчя своє затуляти,
бо голова в неї, наче в теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет —
хай лиш торкнеться до нього Джанет.
Джоан (тихо).
Як же у Фей відібрати оте?
Ніколь (тихо).
Біля печери ліщина росте.
Вийдемо, люба, горішків нарвати.
Джоан (лукаво).
Вміємо трохи і ми хитрувати!
Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають з печери.
Казкар (добродушно сміється).
Кмітливі принцеси горішків нарвали.
Таку веремію зчинили на балі!
Фея 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай!
У мене — дві жмені.
Фея 2. А в мене нема...
Казкар. Покинули Феї скарби чарівні.
Ніколь (радісно).
Це яблуко — Принцу.
Джоан (підхоплює).
А лорнет — то мені!
З Джоан і з Принца спадають чари.
Казкар. Сивий Король вранці думав, що сниться
брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці.
Радість була невимовна й велика!
Принц усміхався. Джоан гарнолика —
поруч з Ніколь, мов ясний промінець.
Онук. Діду, дідусю! Оце вже кінець?
Казкар. Так, мій онучку!
Онук. Шкода! Дуже мало.
Казкар. Казка в житті довго-довго тривала.
Принц одружився з Джоан.
А Ніколь взяв за дружину могутній Король.
- Назви персонажів цієї п’єси.
- Розкажи, якою ти уявляєш собі Джоан спочатку.
- Якою вона стала після розчаклування?
- Назви чарівні предмети, про які розповідає авторка.
- Проаналізуй, чим байка відрізняється від п’єси? А чим вони схожі?