Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Леся Мовчун
П'єси
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Мовчун Леся

П’єса — це твір, призначений для постановки на сцені. Зміст п ’єси передається за допомогою розмов персонажів — дійових осіб. Примітки автора щодо їхньої зовнішності й

поведінки, а також щодо обставин дії подаються в дужках або окремими рядками. Такі примітки називаються ремарками. П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою.

ЛЕСЯ МОВЧУН ( нар. 1969 р.) - талановита авторка поезій, п’єс, казок і оповідань для дітей.

Задовго до першого класу майбутня письменниця навчилася читати й писати. Відтоді книжки стали її найбільшим захопленням. Закінчила Київський державний педагогічний інститут, захистила кандидатську дисертацію. Автор і ведуча передачі «Цікаве мовознавство», заступник головного редактора журналу «Пригоди». Має кілька сотень публікацій у журналах для дітей, написала більше 10 книг.

ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ

За мотивами англійської народної казки (Уривок)

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.

Сцена 1

Онук. Діду, а можна послухати казку?

Дозволь!

Казкар. Що ж, розповім.

Жив на світі Король.

Донечку мав — яснооку Джоан.

Врода її непідвладна словам!

Тільки ж ото, як на світі ведеться,

ниточка щастя то в’ється, то рветься.

Вмерла у них Королева-матуся.

Рік у скорботі минув. — Оженюся! —

вирішив мудрий Король. І в покої

Інша дружина ввійшла із дочкою.

Юну принцесу всі звали Ніколь.

Донькою визнав її сам Король!

Онук. Мачуха теж полюбила Джоан?

Казкар (хитаючи головою).

Кинула погляд — і тісно бровам

стало на хмурім обличчі її.

Розпочалась колотнеча в сім’ї.

Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри,

раді життю, мов привабливій грі.

Ділять турботи і сум — до кінця.

(Гладить по голові Онука і зітхає).

Буде печальною казка оця.

- Спробуй передбачити, як розвиватимуться події в дідусевій казці.

- Прочитай переказ опущеної частини п’єси і порівняй його зі своїм варіантом розвитку подій.

На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати Джоан, пішла з нею до іншого царства. А там захворів син Короля. Сестри пообіцяли вилікувати його.

Казкар. Ось уже й ніч. А що темна й глибока!

Сестри вартують і сплять упівока.

Десь о дванадцятій Принц таємничо встав.

Як сновида з поблідлим обличчям,

вийшов з палацу — принцеси за ним.

Лісом ідуть — непроглядно-густим.

Принц у печеру заходить, а з неї

Ельфи летять і випурхують Феї.

Сцена 7

Ельфи і Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом.

Ельфи і Феї. Нум веселитись! Танцюй до знемоги!

З радістю в танець ведуть тебе ноги!

Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку.

Фея 1. Подружко, знаєш мою таємницю?

(Шепоче щось на вухо Феї 2).

Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!

Принц бідолашний вже з нами довіку?

Фея 1 (показує яблуко).

Ще таємницю відкрию велику:

тільки відкусить він яблуко це —

стане рум’яним у нього лице,

погляд — блискучим, а розум бадьорим.

путь на цей бал не згадає ніколи!

Фея 2 (показує лорнеті).

Маю і я, мила Феє, секрет:

десь є на світі Джоан чи Джанет —

мусить обличчя своє затуляти,

бо голова в неї, наче в теляти.

Чари знімає цей срібний лорнет —

хай лиш торкнеться до нього Джанет.

Джоан (тихо).

Як же у Фей відібрати оте?

Ніколь (тихо).

Біля печери ліщина росте.

Вийдемо, люба, горішків нарвати.

Джоан (лукаво).

Вміємо трохи і ми хитрувати!

Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають з печери.

Казкар (добродушно сміється).

Кмітливі принцеси горішків нарвали.

Таку веремію зчинили на балі!

Фея 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай!

У мене — дві жмені.

Фея 2. А в мене нема...

Казкар. Покинули Феї скарби чарівні.

Ніколь (радісно).

Це яблуко — Принцу.

Джоан (підхоплює).

А лорнет — то мені!

З Джоан і з Принца спадають чари.

Казкар. Сивий Король вранці думав, що сниться

брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці.

Радість була невимовна й велика!

Принц усміхався. Джоан гарнолика —

поруч з Ніколь, мов ясний промінець.

Онук. Діду, дідусю! Оце вже кінець?

Казкар. Так, мій онучку!

Онук. Шкода! Дуже мало.

Казкар. Казка в житті довго-довго тривала.

Принц одружився з Джоан.

А Ніколь взяв за дружину могутній Король.

- Назви персонажів цієї п’єси.

- Розкажи, якою ти уявляєш собі Джоан спочатку.

- Якою вона стала після розчаклування?

- Назви чарівні предмети, про які розповідає авторка.

- Проаналізуй, чим байка відрізняється від п’єси? А чим вони схожі?