Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014

Захаріас Топеліус
Зарубіжна література
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Зарубіжна література

ЗАХАРІАС ТОПЕЛІУС (1818-1898) - видатний фінський письменник. Народився року в родині лікаря й відомого збирача народної поезії. Вже в дитинстві проявилися його художні здібності: багата уява, спостережливість, інтерес до таємничого і містичного. Закінчивши університет, став головним редактором газети і займав цю посаду майже 20 років. Був ректором Гельсингфорського університет.

Нагороджений шведською академією золотою медаллю за літературні заслуги. У Європі Топеліус відомий як автор казок.

КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА

(Скорочено)

Жив колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою, такою довгою, що міг нею двічі обперезатися. Він мав десь років із сімсот і, певне, був найстаріший у тій місцевості. Той гном був добрий домовик, хоч і мав свої примхи. Оселився він у баштовій печері — найглибшому підземеллі.

Гном влаштував собі справжній палац, зручний і розкішний. Не бракувало там щербатих глеків, непарних черевиків, поламаних іграшок, цебер без дна, поїдених мишами книжок... Башта була дбайливо заснована павутинням. Гном рідко покидав свій палац.

З Матсом Мюрстеном старий гном познайомився давно, ще коли той був дванадцятирічним хлопцем.

Минали роки. Матс став сторожем у замку, постарівся, мав уже вісімдесят років і гарненьку правнучку на виданні. Цілими днями він вештався замком: то лагодив поламані віконниці, то скидав сніг чи спускав воду, що збиралася на даху. Власне, крім гнома і Матса, ніхто не піклувався про будівлю. А той замок не раз горів, його руйнував час, вітер завивав у його димарях, миші точили його підлогу, западали підземелля й хилилися башти...

Одного разу гном побачив старого Мюрстена, і його сімсотлітнє серце розтало — він не витерпів, зняв з голови смушеву шапку, і сторож побачив його. Щоправда, Матс Мюрстен мало не впав зі сходів, як угледів маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою, що приязно всміхався йому. Він уже хотів перехреститися, коли гном спитав:

— Ти злякався мене?

— Ні, — відповів затинаючись сторож. — А з ким маю честь...

Гном засміявся.

— Та ти ж уже не раз мав таку честь! Пам’ятаєш, хто витяг тебе з підземелля в дитинстві? Хто гасив тобі свічку, як ти засинав над книжкою, і хто знайшов у воді твої черевики, як ти впав із човна? Хто, як ти спав, цілими ночами ходив по замку й заглядав, чи добре замкнені двері? То я, Матсе. Ми таки давненько знайомі, а тепер будемо й друзями. Чи не хочеш ти подивитися, як я живу?

— А чого ж, можна, — погодився Матс, хоч серце йому стислося.

Він поліз за гномом у темряву, звідки віяло крижаним холодом і тхнуло вологою.

— У вас, людей, химерний смак. Усяк пнеться вище до сонця, — засміявся гном. — А мені найкраще тут. А яке в мене світло! Мурцю, де ти ділася? Ходи, присвіти моєму

приятелеві.

Гном відімкнув засновані павутинням іржаві двері, кицька стрибнула туди й освітила своїми іскристими очима золото, срібло, самоцвіти та інші коштовності. Гном ласкаво поплескав сторожа по плечу:

— Бачиш, я не такий злидар, як ти, певне, думав. Усе це я чесно надбав. Щоразу, як у замку була пожежа або як його грабували вороги, я нишком ховав ці коштовності, бо вони б однаково згоріли чи дісталися розбійникам.

— А якби тебе хто пограбував? — запитав сторож. Кицька зрозуміла його слова. Вона так блимнула очима, що старий перелякався. Гном мовчки підвів його до інших дверей. Там щось вило, наче тисяча диких звірів.

— Ось лихі люди, які зазіхали на моє добро, — прохрипів гном. — Усі вони стали вовками.

Матс Мюрстен був такий наляканий, що гном знову розвеселився:

— Пробач, — сказав він. — Я зовсім забув, що ти мій гість. Я б пригостив тебе квашеною павутиною чи маринованою водою з калюжі. Та, мабуть, ти до такого не звик. То дам тобі вина.

— Дуже дякую, — сказав сторож. — Післязавтра в нас весілля. Виходить заміж моя правнучка.

То, може, ти був би такий ласкавий і прийшов на весілля?..

— Я подумаю, — відповів гном.

Після цього сторож повернувся з темного підземелля і дав собі слово більше ніколи туди не ходити.

- Прочитай, який вигляд мав гном. Чому, побачивши його, Мате мало не впав зі сходів?

- Що гном запропонував Матсові? Як ти вважаєш, чому?

- Опиши оселю гнома. Чому він назвав смаки людей химерними?

- Що налякало Матса в підземеллі?

А тим часом у замку панувала метушня, бо Матс надумав улаштувати весілля правнучці в просторих замкових залах.

І диво дивне! За одну ніч у замку все було готове. Усі побиті вікна раптом стали засклені, усі поламані сходи полагоджені.

Люди чудувалися, а старий Матс знав, хто доклав до того рук.

І ось почалося весілля. Та гном, хоч і був серед гостей, але не показувався їм. Коли треба було наповнити келихи — чиясь невидима рука наповнювала їх, як треба було прислужитися молодій — хтось невидимий слугував їй.

Але найбільше диво сталося, коли почалось вінчання. Хтось невидимий надів молодій на палець каблучку з великим діамантом, а на голову — корону із самоцвітами. І знову люди вражено перемовлялися, казали, що, певне, сторож знайшов у замку скарб.

Коли гості сіли до столу, старий Матс відчув, що біля нього начебто примостився гном. А за деякий час той і справді пошепки озвався:

- Це корона давньої фінської королеви, що колись мешкала в замку Обу. Тільки ти нікому про це не кажи і взагалі не признавайся, що бачив мої скарби.

І гном подався додому.

Усе було б гаразд, але старий Матс зовсім забув, що треба тримати язика на припоні. А тут, як навмисне, біля нього сіла тітка молодого, скупа-скупуща жінка, яка стала говорити, що корона начебто крадена, і старий Матс, розсердившись, розповів їй про гнома та його скарби. Тітка покликала свого сина, і вони надумали негайно ж піти по скарби: боялися, що хтось їх випередить. Мати й син узяли ліхтаря і подалися до башти.

Коли це раптом лампа погасла, і вони опинилися в такій пітьмі, наче в мішку. І враз перед ними заблищало двоє зелених очей. То була кицька Мурця, але вони того не знали і дуже перелякалися. Та не встигли вони вилізти й на один щабель, як побачили маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою.

- Вітаю вас у своїй господі, — глузливо мовив він. — Дуже приємно, що ви заглянули до мене.

Я вас тут і залишу назавжди.

Але гном покарав і сторожа за його довгий язик. Другого ранку замість золотої корони його правнучка знайшла в скрині іржавого казанка.

- Як гном довів свою відданість другові Матсу? Розкажи, як він допомагав готуватися до весілля, що подарував нареченій.

- Чому гном покарав тітку молодого, її сина й сторожа? Як ти гадаєш, чи допомагатиме він після цього Матсові? Чи зможуть гном і сторож знову стати друзями?

- Як ти розумієш значення вислову «тримати язика на припоні»?

- Прочитайте в особах розмову гнома з Матсом Мюрстеном. За допомогою інтонації передайте почуття співрозмовників.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.