Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014
Микола Сладков
Зарубіжна література
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Зарубіжна література
МИКОЛА СЛАДКОВ (1920-1996) народився у Москві, потім переїхав з батьками у Царське Село (сьогодні м. Пушкін). З раннього дитинства знайомився з природою; захоплено спостерігав за життям тварин, радів змінам у природі. Усе, що його дивувало чи хвилювало, тішило чи засмучувало, занотовував у своєму щоденнику. Пізніше з цих нотаток виростали оповідання. Письменник переконаний, що людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить. Перша книга Сладкова - "Срібний хвіст", а всього їх більше 60. Він готував радіопередачу "Вісті з лісу", відповідав на численні листи слухачів. Багато подорожував, побував в Індії й Африці.
ЯК ВЕДМЕДЯ ПЕРЕВЕРТАЛИ
Натерпілися птахи й звірі від зими лиха. Що не день - заметіль, що не ніч - мороз. Зимі кінця-краю не видно. Розіспався Ведмідь у барлозі. Забув, напевно, що пора йому на інший бік перевернутися. Є лісова прикмета: якщо Ведмідь перевернеться на інший бік - тоді сонце поверне на літо.
Луснуло в птахів і звірів терпіння. Пішли Ведмедя будити:
- Агов, Ведмедю, пора! Зима всім набридла! По сонечку ми скучили. Перевертайся, перевертайся, пролежні є, мабуть?
Ведмідь у відповідь ні гугу: не ворухнеться. Знай посапує.
- Ех, стукнути б його в потилицю! - вигукнув Дятел. - Мабуть би відразу заворушився!
- Ні, - промугикав Лось, - з ним треба шанобливо, шанобливо. Агов, Михайле Потаповичу! Почуй ти нас, слізно просимо й благаємо - перевернися ти, хоч не поспішаючи, на інший бік! Життя не миле. Стовбичимо ми, лосі, в осичняку, як корови в стійлі, - кроку убік не ступнути. Снігу в лісі по вуха! Лихо, коли вовки нас пронюхають.
Ведмідь вухом поворухнув, гарчить крізь зуби:
- А мені яка до вас, лосів, справа! Мені сніг глибокий тільки на користь: і тепло, і спиться спокійно.
Отут Біла Куріпка заплакала:
- І не соромно, Ведмедю? Всі ягоди, всі кущики із бруньками сніг закрив - що нам клювати накажеш? Ну що тобі вартує на інший бік перевернутися, зиму поквапити? Гоп - і готово!
А Ведмідь своє:
- Навіть смішно! Зима вам набридла, а я з боку на бік перевертайся! Ну яке мені діло до бруньок і ягід? У мене під шкірою сала запаси.
Білка терпіла-терпіла - не витерпіла:
- Ах ти, матрац волохатий, перевернутися йому, чи бачиш, лінь! А ти от пострибав би по гілках на морозі, лапи до крові обдер би, як я!.. Перевертайся, лежню, до трьох рахую: раз, два, три!
- Чотири, п'ять, шість! - насміхається Ведмідь. - Ото налякала! А ну, киш звідси! Спати заважаєте.
Підтиснули звірі хвости, повісили птахи носи - почали розходитися. А тут зі снігу Мишка раптом висунулася так як запищить:
- Такі великі, а злякалися? Так хіба з ним, куцохвостим, так розмовляти треба? Ні по- хорошому, ні по-поганому він не розуміє. З ним по-нашому потрібно, по-мишачому. Ви мене попросите - я його миттю переверну!
- Ти - Ведмедя?! - ойкнули звірі
- Однією лівою лапкою! - вихваляється Миша.
Прошмигнула Миша в барліг - давай Ведмедя лоскотати. Бігає по ньому, кігтиками дряпає, зубками прикушує. Засмикався Ведмідь, заверещав поросям, ногами задриґав.
- Ой, не можу! - завиває. - Ой, перевернуся, тільки не лоскочи! Хо-хо-Хо! Ха-ха-Ха!
А пара з барлогу - як дим із труби.
Мишка висунулася й пищить:
- Перевернувся як миленький! Давно б мені сказали.
Ну а як перевернувся Ведмідь на інший бік - так відразу сонце повернуло на літо.
Щодень - сонце вище, щодень - весна ближче. Що не день - світлішає, в лісі веселішає!
- Про яку прикмету згадали тварини в лісі? Чому?
- Хто ходив будити Ведмедя? Чи вдалося це їм зробити?
- Чому звірі посміялися з пропозиції Миші?
- Склади план казки. Перекажи казку, використовуючи план.
- Чи знаєш ти ще весняні прикмети? Пошукай нові і поділися з однокласниками.
Є вірші, які люблять усі діти.
Кожен з дитинства пам’ятає ось ці:
Ведмедик
Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали в нього ногу.
Все одно його не кину,
Бо для мене він - єдиний.
М’ячик
Наша Таня гірко плаче:
Упустила в річку м’ячик.
- Тихше, Танечко, не плач:
Не потоне в річці м’яч.