Хрестоматія з літературного читання для 3 класу - Біскуп Н. М. 2014
Анатолій Костецький
У світі поезії
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Костецький Анатолій
АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ (1948—2005) — відомий український письменник. Народився в Києві у родині вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором: «Дитинство було важким: класний керівник — тато. Нормальні діти відпочивали після школи, а мене вчили і в школі, і вдома...» Після закінчення середньої школи навчався в технікумі радіоелектроники, закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка.
Ще в першому класі у Анатолія Костецького був зошит із власними віршами. У п'ятому він отримав на шкільному конкурсі диплом за вірші, присвячені Тарасові Шевченку. Свою літературну творчість розпочав з лірики. Але М. Стельмах порадив Костецькому писати для дітей і невдовзі уже був редактором першої його книжечки «Джміль про сонечко гуде». Крім написання власних книжок, А. Костецький багато перекладав з англійської, німецької, слов’янських мов.
У 80-х роках А. Костецький викладав у Національному університеті ім. Т. Шевченка. Він автор фундаментальних статей з питань мовознавства, а також теорії, історії та критики дитячої літератури. Талановиті твори А. Г. Костецького та його лицарське служіння дитячій літературі відзначено літературними преміями імені М. Трублаїні, імені О. Копиленка та однією з найвищих літературних нагород України — премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.
БУВАЄ ВСЕ
На світі — все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді, як сонце світить.
Бува, що втратять колір
всі квіти у саду...
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг — то що ж
ніякий він не справжній
а просто так — ніщо!..
— Які незвичайні явища трапляються у світі?
— Прочитай, чого не буває ніколи. Чи погоджуєшся з цими словами? —Що означає, коли тебе «забув друг»?
— Продовж міркування: «Справжній друг — це той, хто...».
ПРО ДРУГА
Твій друг тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось — а просто так.
І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!
І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи! І навіть
м'яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.
І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
«Як-гарно — дарувати!..»
— Відшукай у тексті і прочитай, про які свої почуття розповідає хлопчик?
— Які слова вірша підкреслюють міцність дружби хлопців?
— Як розумієте вислів «за так»?
— Про які почуття розповідає хлопчик?
— Прочитайте слова, в яких передається головна думка вірша.
У ГОСТЯХ
У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.
Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з вас не витер?
В нас килим — не для того,
аби його бруднити!
Ану, біля порога
знімайте черевики!
Та подарунки зразу
давайте, я сховаю.
Та кришталеву вазу
не скиньте! Я вас знаю!..
Ви думаєте: просто
отак ходити в гості?
А це — наука справжня,
відповідальна справа!..
І меблі у вітальні
не мацайте руками,
і пальцями по стінах
не мажте — будуть плями...
Іще сестриця Віті
щось стала говорити.
Та ми її не слухали —
хіба ж це варто слухать?!
Ми від її «гостинності»
помчали геть щодуху,
бо й справді: ох, не просто
отак ходити в гості!
— З яким настроєм прийшли діти на день народження ?
— Чому ж вони помчали геть щодуху?
— А як ти розумієш слово «гостинність»?
— Яка інтонація переважатиме під час читання слів сестрички? Продовж речення: Цей вірш не лише смішний, а й ...
ПРО ДОРОСЛИХ
Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!
На них дивитись —
просто сміх.
Скажіть: хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!
Не можна їм на дерево,
хоч це і дуже просто,
аж на вершечок здертися.
Адже вони - дорослі...
Не можна грати у футбол
на вулиці завзято
і, у вікно забивши гол,
через паркан тікати.
Та й серед парку, по траві,
босоніж, без сорочки
не можна погасати їм.
Адже вони — дорослі!..
А я? Як тільки я схотів —
м'яча ганяв аж п'ять годин,
тоді на клен собі заліз,
сховався в теплім листі,
сидів і позирав униз,
ще й, наче шпак, посвистував,
а потім бігав по траві
та в ній метеликів ловив.
Оце життя — хороше!
Не те, що у дорослих...
Та ще скажу по честі,
щоб ви про все вже знали:
дорослим можна дещо,
хоч дуже й дуже мало.
Ну, з'їсти пуд морозива
дозволено дорослому.
Ну, можна, скільки влізе,
дивитись телевізор.
Ну, можна ще не спати
і цілу ніч читати.
Але хіба ж то здасться
така дрібниця щастям?..
Тому ніколи і ніде
дорослому не заздрю,
бо я дорослим буду теж,
а він малим — нізащо!
— Яким ти уявляєш головного персонажа?
— Як поетові вдалося, на твою думку, створити такий художній образ? — Поміркуй, з якою інтонацією слід читати рядки про вчинки дітей, а якою - дорослих. Прочитай виразно вірш.