Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

Українська література 6 клас - хрестоматія-довідник - 2014 рік

Календарно-обрядові пісні - ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається. Автора її ніхто не знає. Передаючи таку пісню з покоління в покоління, представники народу можуть міняти в ній слова, вставляти нові, складати інші продовження, у результаті пісня стає дійсно дітищем народу в буквальному значенні.

Українські народні пісні відрізняються своєю змістовою та жанровою розмаїтістю. Велику групу становлять календарно-обрядові пісні, які нерозривно пов'язані із сільськогосподарськими роботами в певну пору року та звичаями й обрядами, що супроводжували діяльність селянина.

Пісні, що виконувалися під час обрядів, називалися обрядовими. їх різновиди: колядки, щедрівки, веснянки, купальські пісні, русальні, жниварські.

Колядки — це величальні обрядові пісні, у яких прославляється народження Ісуса, возвеличується Діва Марія, віддається хвала Богові та господареві землі — людині.

Обрядові пісні, у яких величається людина за її чесноти, називаються щедрівками. Вони супроводжують ігри, забави, розваги. Ними ж вищедровують гаразди й неземні дива панові господарю, господині, їхнім дітям, онукам.

Величальні пісні на честь приходу весни називаються веснянками. Це закличні пісні: вони мали „закликати“ весну та добрий урожай. Веснянки співалися майже завжди під час танців та ігор („Кривий танець“, „Подоляночка“, „Мак“ та ін.).

Русальні пісні виконувалися протягом „русального тижня“, або „клечальної неділі“.

Жниварські пісні пов'язані з обрядами початку та закінчення жнив.

Особливості народних пісень

Колядки і щедрівки

— величання господарів та всієї родини;

— побажання усім здоров'я, щастя, достатку;

— висловлення надії на добрий урожай та приріст худоби;

— яскравість, поетичність.

Веснянки:

— закличність;

— оспівування пробудження природи;

— висловлювання надій на добрий урожай та приріст худоби;

— відображення радісного настрою;

— яскравість, поетичність.

Обжинкові:

— подяка ниві за добрий урожай, уславлення її;

— прохання бути щедрою і наступного року;

— вираження радісного настрою;

— яскравість, поетичність.

Зі „Словника літературознавчих термінів“

Рефрен (фр. retrain), або приспів (у пісні) — це рядок або кілька рядків, які повторюються (іноді з незначними змінами) в кінці кожної строфи (куплета) або групи строф вірша. Здебільшого рефрен підкреслює найважливішу думку твору.

Анафора (гр. anaphero) — повторення, або єдинопочаток — поширений здавна в літературі та в ораторському мистецтві стилістично-звуковий прийом організації поетичної мови. Суть його полягає в тому, що на початку віршових рядків, строф або речень (у прозовому творі) повторюються однакові співзвуччя, слова чи синтаксичні конструкції.