Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

Хрестоматія Українська література 8 клас - С. Витвицька - Підручники і посібники 2017

УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПІСНІ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Історики літератури стверджують, що...

Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв.

Назву «історичні пісні“ вперше увів в українську фольклористику Микола Гоголь.

Особливості історичних пісень:

✵ відсутність у них міфологічних образів, надприродних сил, а оспівування реальних людей (історичних постатей) — представників певної історичної епохи чи певної історичної події;

✵ сюжетність, насиченість розповідними елементами (елементи, притаманні епосу) за наявності ліричних відступів, художніх засобів, що посилюють емоційний потенціал твору (елементи, притаманні ліриці), тобто ці твори можна назвати ліро-епічними;

✵ гіперболізація (перебільшення);

✵ супроводження історії.

Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезії українського народу. В них знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей: їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального та національного гніту.

В історичних піснях діють реальні люди (історичні постаті) — представники певної історичної епохи. Така обставина пояснюється відносно пізнім походженням цих пісенних творів — жанр історичної пісні формувався у XV-XVI ст., коли дохристиянсько-язичницька обрядність, обожнювання природних явищ вивітрилися зі свідомості людей. Нові реалії, потреби боротьби проти іноземного гноблення за соціальне і національне визволення вимагали нових мотивів у пісенній творчості. З’являються образи невідомих в історії (епічних) або відомих народних героїв (Максим Залізняк, Устам Кармалюк), славетних запорожців з їхньою Січчю — центром українського козацтва, реальної військової сили, створеної українським народом для визвольної боротьби.

В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов’язана з конкретним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з’явились у XV столітті, у період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум.

Тематичні групи українських історичних пісень:

✵ про боротьбу з турецько-татарськими нападниками;

✵ про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького;

✵ про стихійні селянські повстання та їхніх героїв.

Серед усіх народних пісень історичні виділяються своєю сюжетністю, насиченістю розповідними елементами, хоч у них наявні ліричні відступи, інші художні засоби, що посилюють емоційний потенціал твору, забезпечують його краще сприйняття. Це було продовженням традицій народного епосу й лірики, започаткованих у добу Київської Русі.

Ще однією істотною ознакою історичних пісень є перебільшення (гіперболізація), завдяки чому підкреслюються виняткові фізичні та моральні якості героїв-богатирів. Проте це не впливає на реалістичність відображення історичних подій, а лише посилює їхню велич.

Творцями і поширювачами пісень цього жанру були кобзарі, які в народній уяві також стали героями тієї неспокійної доби. Народ їх любив і підтримував, а гнобителі боялись їхніх правдивих слів і за це переслідували. В історії відомий факт страти польською шляхтою кобзарів — учасників Коліївщини: Варченка, Сокового, Скряги (1770 р.).

Однією з найважливіших рис пісень цього жанру є те, що вони супроводжують історію, викладають її факти не одному поколінню і залишають для нащадків усе те найкраще, що не розгубив наш народ на многотрудних перехрестях життєвих доріг.