Всі публікації щодо:
Довженко Олександр

Хрестоматія Українська література 8 клас - С. Витвицька - Підручники і посібники 2017

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956) - З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Кінорежисер, сценарист, актор, педагог.

„Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм” (О. Довженко).

За своє творче життя Олександр Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2 п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, низку публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва.

Історики літератури стверджують, що...

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Його дитинство минало серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.

3 17 років він — студент Глухівського учительського інституту. Закінчивши інститут у 1914 році, отримав направлення до Житомира. Учителювання Довженка тривало до літа 1917 року' й передбачало викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїхав на роботу до Києва. Тут учителював і вчився в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко став її слухачем.

У буремне лихоліття 1918-1920 рр. О. Довженко — на службі у Червоній армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працював у губернському управлінні народної освіти завідувачем відділу мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжував малювати й студіювати малярство.

У 1923 р. О. Довженко повернувся в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштувався на роботу в газету „Вісті”, працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором.

На тридцять третьому році життя О. Довженка круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм „Ягідка кохання”, що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо вважав стрічку „Сумка дипкур’єра”, у якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.

У 1928 році він за сто днів знімає фільм „Звенигора” — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. „Картину я не зробив, а проспівав, як птах”, — казав митець. Наступною роботою О. Довженка стає стрічка „Арсенал”, а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — „Земля”. Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти найкращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове, — уже знімався на Київській кінофабриці, котру тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.

На початку 1933 року О. Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм „Аероград”. Напередодні війни працює над фільмом „Щорс” з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Сталінської премії.

З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах „Красная Армия”, „Красная звезда”, „Известия”. Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм „За нашу Радянську Україну”. У травні 3 945 року з’являється ще одна стрічка — „Перемога на Правобережній Україні”. Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію „Рідна країна”, у 1949 році — стрічку „Мічурін”.

На початку п’ятдесятих років видатний режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: „Відкриття Антарктиди”, „Поема про море”, „Повість полум’яних літ”, „Зачарована Десна”.

Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка; його дружина Ю. Солнцева дозняла фільми „Поема про море”, „Повість полум’яних літ”, „Зачарована Десна”.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.