Українська література 9 клас - Хрестоматія - 2017 рік

Повість минулих літ - Літописи як історико-художні твори - ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА КНЯЖОЇ РУСІ-УКРАЇНИ - ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

(Уривки)

* * *

Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, як Руська земля постала.

/.../ Після потопу, отже, три сини Ноєві розділили Землю — Сим, Хам і Яфет. /.../Після того ж, як було розвалено башту /Вавилонську/ і розділено народи, взяли сини Симові східні краї, а Хамові сини — південні краї; Яфетові ж сини захід узяли і північні краї. Від цих ото сімдесяти і двох народів, од племені таки Яфетового, постав народ слов'янський — так звані норики, які є слов'янами. По довгих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі, прозвалися іменами своїми, — [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се — ті самі слов'яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов'яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші — мазовшанами, ще інші — поморянами. Так само й ті ж слов'яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип'яттю і Двиною і назвалися дреговичами; а інші сіли на Двині і назвалися полочанами — од річки, яка впадає в Двину і має назву Полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. Слов'яни ж, [що] сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем — [словенами]; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.

І так розійшовся слов'янський народ, а від його [імені] і перенесли [свою] назву слов'янські письмена.

* * *

Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм у своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Борич, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їхнього найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: „На перевіз на Київ“. Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо, [щоправда, до якого], а тільки про те відаєм, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря, котрого я не знаю, [як не знаю] і при котрім він цесарі приходив [туди]. А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив і сестра їхня Либідь тут скончалися.

ПОМІРКУЙ

• У чому унікальність змісту „Повісті временних літ“?

• Чому літописець так розлого говорить про походження слов'ян?

• Як пояснюється заснування Києва?

СТВОРИ

• Підготуй літописний запис найбільш пам'ятної події твого життя.

Поучения Володимира Мономаха своїм дітям

Автор „Поучения своїм дітям“ Володимир Всеволодович Мономах (1053-1125, князь чернігівський, переяславський, великий князь київський 1113-1125 рр.). „Поучення“ — один з найвидатніших творів давньоукраїнської літератури.

У „Поученні“ висвітлюються найважливіші питання часу — про виховання молоді, про необхідність вирішувати спірні питання міжкнязівських відносин мирно, про поведінку князя в побуті та військових походах.

* * *

Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, наречений у хрещенні Василієм, [а] руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір'ю своєю [з] Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучения вам, улюблені і задля християнських людей, бо скільки оберіг [їх] я по милості Божій і отчою молитвою од усяких бід!

/.../ Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської. /.../

Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. /.../

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. /.../

Лжі бережися, і п'янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. /.../

А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п'ять мов,— а за се почесть єсть од інших країв. Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться.

(Володимир Мономах детально розповідає про своє князювання в Ростові, куди його відрядив батько — князь Всеволод Ярославин, далі до Смоленська, після чого до Володимира. Згадує оборону Берестія, укладання мирної угоди з поляками в Сутійську, похід до Чехії та багато інших подій.

Численні походи князь називає „трудами“ недаремне, адже свої зусилля він прикладав для оборони рідної землі. Проте, на жаль, настав час і міжусобиці боротьби між руськими князями).

Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і недостойного стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла людські здатного. Тож, сю грамотку прочитаючи, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи Бога зо святими його.

ПОМІРКУЙ

• Чи актуальний твір Володимира Мономаха у наш час? Чим саме?

• Чому на початку „Поучення“ особлива увага приділяється християнським цінностям?

• До яких добрих справ закликає князь?

• Які людські вади князь вважає найнебезпечнішими, чому?