Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література
Козацькі літописи
Величко Самійло
Грабянка Григорій

Українська література 9 клас - Хрестоматія - 2017 рік

Козацькі літописи - Історично-мемуарна проза - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО - ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Підтвердити чи спростувати

Розуміння барокової літератури потребує спеціальної підготовки.

О підтвердити

О спростувати

Історично-мемуарна проза

Козацькі літописи

Козацькі літописи — умовна назва історичних творів другої половини XVII — початку XVIII століття, присвячених козацьким війнам. Від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються, зокрема виразною авторською позицією.

ВІДОМІ три найвизначніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648-1702 років, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Григорія Граб’янки (1710; про події від виникнення козацтва до 1709 року) та Самійла Величка (1720; про події в Україні 1648-1700 років).

Григорій Граб’янка (р. н. невід. — бл. 1738)

Інформація про місце народження та дитячі роки Григорія Граб’янки не дійшли до нашого часу, відомості про нього з’являються на початку 1680-х рр., коли він вчився в Києво-Могилянській колегії. Пізніше служив у Гадяцькому полку, де пройшов шлях від рядового козака до полковника. Відомий Григорій Граб’янка не - лише як вправний полководець, а й як талановитий літописець, який відтворив історію України від давніх часів до 1709 року. Джерелом для написання твору слугували офіційні документи, польські хроніки, щоденники, розповіді сучасників подій як з козацького, так і з польського боку. Оригінал твору не зберігся, відомо понад 50 списків Літопису Граб’янки.

Самійло Величко (бл. 1670 — після 1728)

Самійло Величко — відомий український історіограф і письменник родом з Полтавщини. Народився в козацькій (або священицькій) родині. Здобув ґрунтовну освіту в Києво-Могилянській колегії. Служив канцеляристом у генерального писаря В. Кочубея; пізніше служив у Генеральній військовій канцелярії, де мав доступ до секретних документів гетьмана І. Мазепи. Протягом 1708-1715 рр. перебував у російській в’язниці за зв’язки з І. Мазепою. Після звільнення працював учителем у родині Кочубея. Мав власну бібліотеку, зібрав колекцію документів, які використовував при написанні головної праці свого життя — 4-томного козацького літопису. Цінність твору полягає у глибокому аналізі та систематизації подій і фактів козацької історії; висвітленні історії України у взаємозв’язку з суспільно-політичними процесами інших держав. Твір було вперше опубліковано в Києві більш ніж через 100 років після смерті автора (1848-1849).