Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018
Україна - земля моїх батьків (уривок)
Тищенко-Сірий Юрій
Всі публікації щодо:
УКРАЇНА, це назва для земель в Європі поспіль заселених українським народом. Та крім цієї назви наша земля мала колись ще й інші. Найстарша назва нашої батьківщини була Р у с ь . Це староукраїнська державна назва. Спочатку словом Русь називали тільки землю Полян, поміж Дніпром, Ірпенем та Россю, а пізніше, разом з владою київських князів, вона поширилась на всю їх державу.
Та хоч ця назва і вживалась урядово, або в книгах літописних, але в народі була все назва «У країн а», про що є багато свідоцтв, а найголовніші з них, це народні перекази та старовинні пісні і думи. Наприклад: молоденька дівчинка, що була десь на чужині, тужить за своєю батьківщиною й співає:
«Ой, коли б я молоденька
Та крилечка мала,
То я свою Україну
Усю б облітала.»
Ще в 1240 роках по Різдві Христовім на Україну насунули полчища татарської орди і народ в піснях згадує про те лихоліття в Україні, як напр.:
«Зажурилась Україна, що нігде прожити,
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти».
А в пісні про Морозенка, що боронив свою Батьківщину й поліг за неї, теж згадується ця назва:
«За тобою, Морозенку, вся У к р а ї н а плаче...»
Вживається ця назва і в стародавніх писаних пам’ятниках та книгах, як наших, так і чужинецьких. В Літописах, тобто книгах, де списано все про життя наших предків, У к р а ї н а згадується вже під роками 1187, 1189 і далі. Наприклад, київський літописець в 1187 році, коли помер, улюблений народом князь Переяславський Володимир Глібович, записує, що «О нем же У к р а ї н а много постона», тобто дуже його оплакувала та журилася. Вживали цієї назви і наші князі і гетьмани, а в листах Запорозької Січі запорожці підписувались так: «Зо всім військом і Українською отчизною нашою». З чужинців найбільше ознайомив з цією назвою Европу великий знавець України, француз, інженер Боплян в своєму творі - «Опис України», в 1649 р.
Та навіть і закляті вороги України, як московський цар Петро І не цурались цієї назви. В одному листі московського царя Петра І до гетьмана Івана Мазепи читаємо таку думку Петра І: «Народ у к р а ї н с ь к и й умьон, но ми от етого можем бить не в авантаже» - тобто: народ український розумний, а в цьому для нас невигода.
Назву «Україна» зустрічаємо й на мапах, що друкувалися в різних чужих країнах за давніх часів.
Вживались ще назви нашої Батьківщини такі, як: «Козацька Земля», переважно в чужинецьких писаннях, а нарешті ще й назва «Малоросія». Але це назва чужа й штучна й нав’язували нам її московські царі, а особливо лютий ворог України цар Петро І.
Отже, назва «У к р а ї н а» споконвіку наша. Нею ми означуємо всю нашу с о б о р н у українську землю від Карпат аж до Кавказу і боронимо її перед ворогами.