Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018
Сонячна доня
Білецька Текля
Всі публікації щодо:
Прокинулось якось рано-вранці Сонце і глянуло на Землю. Бачить: дрімає вона під снігом глибоким...
- А вже ж то, напевно, Весна їй сниться? - подумало Сонце.
А Землі й справді снилась Весна. І покликало Сонце Весну:
- Іди, доню, пора вже. Заждалась тебе Земля.
Одягла Весна зелене вбрання, вінком-рястом голівку заквітчала та й прийшла на Землю. Очі у Весни голубі-голубі, теплі-теплі. І почав від погляду їх танути сніг. І задзвеніли струмки, і побігли до річки.
А річка зраділа, бо їй давно уже надокучило спати під льодом.
Прокинулись маленькі рибки, заспівали:
- Ми хочемо погратися з веселими промінцями, а крига не пускає нас.
Струмки повіли про це Сонцю. Сонячні промені не забарились. Прилетіли і застрибали своїми золотими ніжками прямо на кризі. А крига так розгнівалась, що аж трісла від злості. І попливли синюваті крижини до моря, по дорозі гримаючи на Весну. Але їх вже ніхто не боявся, бо все на Землі співало, раділо.
Лід пручається, лютує,
В люті сам себе шматує,
Гримає на Сонце басом,
А вода в ріці тим часом
Піднялася і клекоче:
- Спати більше я не хочу!..
Вигинає гнівно спину,
Б’є крижину об крижину
І на берег викидає,
І несе у даль безкраю...
І пощезла в річці крига,
І розкрилась річки книга,
Будуть книгу ту читати
І дівчатка, і хлоп’ята.