Хрестоматія української діаспорної літератури для дітей та юнацтва - М. В. Варданян 2018

Квіточка прибраній матусі
Боднарчук Іван

Всі публікації щодо:

(скорочено)

Дійові особи:

М а р у с я

І г о р

О л е н к а

Г р и ц ь

О л е к с а

Г а н н у с я

О р и с я

Л е с я

С т е п а н

Х р и с т я

С л а в к о

На узліссі в переливах співу пташок чути дитячі перегуки: «Пу-гу-у-уу! Де ти-и-и-и?... Я тууут! Ходіть сюди!» З-за кущів вибігає Маруся.

М а р у с я (приклавши долоню до уст, вигукує). Оленко, Ганнусю, Лесю! Ходіть сюди!

На сцену вибігають: Оленка, Леся, Ганнуся і Христя.

Д і в ч а т а. Що сталося? Чого ти нас кличеш? Лементуєш на все горло...

М а р у с я. Ходімте, підемо в лісок! Сьогодні ж свято Матері. Призбираємо нашим матерям квіток!

Д і в ч а т а: О, чудово! Підемо всі! Тут десь хлопці засіли на нас.

Х р и с т я. Такий гарний сьогодні день!

З-за кущів вибігають хлопці.

І г о р. Куди ви? Гей, підождіть нас!

М а р у с я. Ідемо в ліс по квіти. Сьогодні День Матері...

С т е п а н (з-за кущів). А ми що, від мачухи?

С л а в к о. Хлопців не кличете? Так, якби в нас не було матерів!

С т е п а н. Мама всім нам дорога.

О л е н к а. Ет, ви, хлопці, нечемні, задовго спите! (Сміх).

О л е к с а. Хто нечемний? Я нечемний? Я завжди послушний своїй матері.

Г р и ц ь. А мені можна з вами? Я теж не від мачухи...

Г а н н у с я. Перше йди вмийся і одягнися! Ми замурзаних не приймаємо! (Сміх).

Г р и ц ь. Ага! Які чемні зібралися у День Матері! Чи й цілий рік ви такі чемні?

Д і в ч а т а. Авжеж, що чемні! Чемніші від вас, хлопців.

Х р и с т я. Ми завжди мамі помагаємо, а що ви?

О л е к с а. Не сваріться! Ходім у ліс. Я знаю, де ростуть гарні квіти.

О р и с я (що увесь час прислухалася з-за кущів). Я також знаю...

М а р у с я. Так, але ти не підеш з нами.

О р и с я. А то чому?

М а р у с я. Бо ти боса. (Гурт регоче). Боса й нечесана.

С т е п а н. Ми босих не приймаємо.

О р и с я. То я піду додому і взуюся.

Г а н н у с я. То йди! Чого чекаєш? Біжи і швидко вертайся! (Орися вибігає).

О л е н к а. Як вона тут узялася? Ніхто її не кликав...

Л е с я. Орися не піде з нами.

І г о р. Чому? В неї теж є мама.

Л е с я. Так, але це не рідна в неї мама.

У с і (здивовано). Не рідна?

Л е с я. Так. Я підслухала, як мої батьки говорили, що Орисю маленькою знайшли в лісі. Ці люди, в яких вона живе, дітей своїх не мали і прийняли Орисю за свою. Орися була ще дуже маленькою і не пам’ятає цього...

Г у р т. Он воно як! А ми цього не знали...

Х р и с т я. Вона загублена, не знати, чия вона. Виросла в чужих, думає, що це в неї рідні батьки...

Г р и ц ь. Ну, що ж? Тож не ждім. Біжім прямо в лісок. А вона прийде, розглянеться, що нас нема і вернеться. (Діти засмучено похитали головами).

М а р у с я. Орися не пам’ятає своїх батьків. І не треба казати, що це в неї не рідні батьки, їй буде дуже боляче, коли довідається, що це в неї не рідні батьки.

І г о р. Справді. Уявіть собі, коли б нам хтось сказав, що в нас не рідні матері.

О л е к с а. Тоді ви йдіть, а ми з Ігорем і Грицем почекаємо на Орисю.

М а р у с я. Добре, але не залишіть Орисі. Хоч це і прибрана мама, але ж вона в неї мов рідна. Іншої матері вона не знає. Ходімте, а Ігор з Грицем і Олексою підождуть на Орисю. (Виходять, підспівуючи. Хлопці, що залишилися, лягають на траву).

О л е к с а. Оце так, Орися не подібна до своєї матері.

І г о р. Ну, що ж, трапляється. Кажуть, прибрана - не рідна. Не рідна нам і ця країна, в якій ми живемо, а називаємо її прибраною батьківщиною. Та чим вона нам не рідна? Піклується нами, мов рідними, тож треба нам шанувати її...

Г р и ц ь. А що ти думаєш про це, Ігоре? Знайшли люди дитину, прийняли за свою. А хто його знає, чия вона? Якого вона роду? Може, вона й не українка.

І г о р. Може, й не українка. Але от охрестили її, записали на своє прізвище. Посилали до школи, навчали української мови, виховували її. Вона так само почувається українкою, як і ми всі. Тож відчужувати її не треба.

О л е к с а. Правда, але все ж таки вона, як та сирота. А що, коли вона довідається, що це не рідні в неї батьки? Або й зголоситься рідна мати?

І г о р. Ну, це вже від неї залежатиме, чи ближчою буде їй матір’ю та, яка її виховала, чи та, що її породила.

Г р и ц ь. От уже й наші наближаються. Чудовий день! Люблю такі дні.

О л е к с а. Тепле, ласкаве сонце, як материнське серце. А пташки співають, співають!

І г о р. А ось і наша Орися біжить!







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.