Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015
Когут, песик і лис
Українські народні казки
Всі публікації щодо:
Фольклор
Жив собі дідусь з бабусею, та жили вони в великій бідноті. Всього майна у них тільки й було, що один когут і одна собачка. Та й цим не було що їсти дати. То раз каже голодна собака до когута:
- Знаєш що, брате когутику?
- Не знаю, - каже когутик.
- А що, якби ми пі тили в ліс? Тут нам жити важко, ходімо, може, що попоїсти трапиться.
- Ходімо - каже когут, - гірше не буде!
І пішли вони в світ за очі. Ідуть так цілий день. Аж стало вечоріти; пора нічлігу пошукати. Зійшли вони з дорога в ліс і побачили велике дуплаве дерево. Когут сів на галузці, а пес заліз у дупло, і заснули.
Рано, скоро світ, когут затяв: «Ку-ку-рі-ку-у!»
Почув цей голос лис; захотілося йому когутячого м'яса на снідання, тому підійшов він до когута та й став його вихвалювати.
- От, - каже лис, - що когут, то когут! Такого птаха я ніколи й не бачив. І пір'я прегарне, і гребінь хоч куди, а голос - то розкіш. Злети-но до мене, красавче!
- А чого? - питає когут.
- Підеш до мене в гості; у мене нині свято, я тобі гарного горошку дам.
- Добре, - каже когут. - Але мені самому якось ніяково йти. Зі мною ще є мій товариш.
«От яке щастя! - подумав собі лис. - Замість, одного буде два когути!»
- А де ж твій товариш? - питає когута. - Я і його попрошу в гості.
- А там, в дуплі, ночує!
Лис кинувся до дупла, а пес його за шию хап! і Зловив і роздер.