Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Казка про котика та півника
Українські народні казки

Всі публікації щодо:
Фольклор

Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик, було, йдучи, наказує:

- Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.

- Добре, добре,— каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.

Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє:

- Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця.

А півник їй:

- То-ток, то-ток, не велів коток!

Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник: «Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не зобачить, то й котикові не скаже».

Тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:

Котику-братику,

несе мене лиска

по каменю-мосту

на своєму хвосту.

Порятуй мене!

Котик поки почув, поки завернувся (далеко був), то вже й опізнився лиску доганяти. Біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й пішов до лисиччиної хатки.

А в лисиці було чотири дочки та один син. То стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти, щоб то вже, як вернеться, зарізати його та обпатрати.

- Глядіть же,— наказала,— нікого не пускайте. Та й пішла.

А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:

Ой у лиски, в лиски новий двір

та чотири дочки на вибір,

п'ятий синко ще й Пилипко.

Вийди, лисе, подивися,

чи хороше граю!

От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:

- Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає.

Тільки що вийшла, а котик її — цок в лобок та в писану кайстру! А сам знов грає:

Ой у лиски, в лиски новий двір

та чотири дочки на вибір,

п'ятий синко ще й Пилипко.

Вийди, лисе, подивися,

чи хороше граю!

Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту — цок у лобок та в писану кайстру! Так усіх чотирьох виманив. А синко Пилипко жде-пожде сестричок — не вертаються.

- Піду-но,— каже,— позаганяю, а то мати прийде, битиме. Та й вийшов з хати. От котик і його — цок у лобок та в писану кайстру! А потім почепив кайстру на сухій вербі, сам — у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому.

Та вже потім півник довіку слухав котика.