Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015
Кобиляча голова
Українські народні казки
Всі публікації щодо:
Фольклор
Сказала б казки - не вмію, сказала б приказки - не вмію, сказала б небилиці - так багато плутаниці.
Ну, казки, хоч не вміючи, а треба сказать.
Були собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвітки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту.
Ну, баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до діда:
-Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!
От дід - нічого робить - і повів.
Веде та й веде, та завів її в ліс - аж там стоїть хата пуста.
Він її у ту хату й увів.
- Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець нарубаю.
Та й пішов.
Прив’язав колодочку до віконечка, а сам подався додому.
То оце вітер війне, а колодочка - стук-стук, стук-стук!
А дівчина:
- Це ж мій батечко дрівця рубає!
Сидить вона собі, та й не вийде подивитися, що воно стука.
Аж ось уже стала й ніч.
Коли це - стукотить-грюкотить - кобиляча голова біжить.
- Дівко, дівко, одчини!
Вона одчинила.
- Дівко, дівко, пересади через поріг!
Вона й пересадила.
- Дівко, дівко, дай вечерять!
Вона й вечерять дала.
- Дівко, дівко, постели.
Вона й послала.
- Дівко, дівко, - просить, - положи мене спать!
Вона й поклала.
- Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!
Вона заглянула, а там - і лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.
От як виглянула в праве вухо - й така стала гарна!
Згодом вийшла вона заміж за хорошого парубка, і живуть собі гарно.
Діждалися свята, вона й каже до свого чоловіка:
- Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.
- То й поїдьмо, - каже чоловік.
Поїхали.
От як приїхали, а мачуха аж перелякалась, як побачила, що вона така стала, та й каже дідові:
- Поведи та й поведи мою дочку, куди свою водив!
Він узяв та й повів.
Веде та й веде - коли ліс, а в лісі пуста хата стоїть.
Він взяв та туди її й завів:
- Отут тобі, дочко, жить!
Та й пішов собі.
А вона досиділа аж до вечора, коли це стукотить-грюкотить - кобиляча голова біжить.
- Дівко, дівко, одчини!
А вона:
- Не велика пані, сама одчиниш.
Вона й одчинила.
- Дівко, дівко, пересади через поріг!
- Не велика пані, сама перелізеш!
Вона й перелізла.
- Дівко, дівко, дай вечерять!
- Не велика пані, й сама візьмеш!
Вона й повечеряла.
- Дівко, дівко, постели спать.
- Не велика пані, й сама постелиш.
- Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!
Вона й заглянула. А там - самий ліс, такий густий та темний - оком не проглянеш. Тут де не взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.
От, а в діда була собачка маленька. То оце вона лежить на призьбі та:
- Дзяв-дзяв! Дідова дочка - як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
То баба:
- А, капосна собака,
Як дражниться!
Та піде й прожене собачку з призьби і поб’є.
То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:
- Дзяв-дзяв! Дідова дочка - як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
От баба і каже дідові:
- Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що твоя дочка приїздить у гості, а моєї і слуху не чуть.
Дід і пішов довідатися.
Коли приходить він туди - аж тільки хата пуста в лісі стоїть
ІПлу'таниці, знена'виділа, при'зьбі, дра'жниться.
До'світки - зібрання молоді для розваг і роботи.
??Прочитайте перші три речення казки. Пригадайте, чи траплявся вам раніше такий початок. З якою інтонацією його слід читати?
Якими зображено в казці бабину і дідову дочку? А бабу і діда? Свої міркування підтверджуйте рядками з тексту.
Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свою думку. Що в ній схвалюється, а що - засуджується?
Прочитайте виразно діалоги.
