Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015
Біблійні легенди
Всі публікації щодо:
Перекладна церковна література
Теорія літератури
Слово «Біблія» в перекладі з грецької мови означає «книга», «сувій». Біблія увібрала мудрість багатьох поколінь людей різних національностей. Біблія донесла до нас моральні основи буття людського, високу життєву філософію, закони духовного буття, без яких немислима і наша нинішня цивілізація. Біблія поділяється на два розділи: Старий Завіт (Ветхий Завіт) і Новий Завіт. В основу поділу на дві частини покладено народження Ісуса Христа землі. Першу частину Біблії написано в дохристиянські часи давньоєврейською мовою (іврит), Новий Завіт писали християни давньогрецькою мовою. У Старому Завіті для позначення поняття «Завіт» вживався термін «домовленість», «угода», «союз», що символізувало містичну домовленість між іудейським Богом та «обраним» ним народом - євреями. А суть Нового Завіту полягає у, так би мовити, розширенні кола сторін, які домовляються : з одного боку - це знову-таки Бог, з другого боку - не один єдиний. Хоча б і обраний народ. А усе людство. Таким чином. Християнство сповідує рівність усіх без винятку людей перед єдиним Богом.
Новий Завіт, християнство, - це справжня революція у світогляді людства. Теоретики християнства у Біблії докорінним чином змінили давно відомий міф (Христос помирає, щоб воскреснути із мертвих, звідси афористична формула «смертію смерть поправ»). До християнства в основі цього міфу лежали причини космогонічні, пов’язані із силами природи, космосу із рухом небесних світил, зміною пір року. Християнство вперше заклало в основу давно відомої схеми: «вмирання - оживання» («розпинання - воскресіння Ісуса Христа з Лазарету) не космогонічні, а етичні проблеми, адже вмер він в ім’я спасіння людства, і - як сильно - за чужі гріхи.
У перших п’яти книгах Старого Завіту (Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзакония) розповідається про створення світу й людства, про рай, потоп, обрання Богом єврейського народу як народу Божого. Тут йдеться мова про найдавнішу історію єврейського народу. Перші п’ять книг включають правила та положення, що стосувалися релігійного та суспільного життя іудеїв, перекази про походження іудейського народу та про його долю до переселення в Палестину. Другу частину Старого Завіту становлять історичні книги, які приписували раннім пророкам: «Книга Ісуса Навина» («Книга Єгошуї»), «Книга Суддів», «Книга Рут» тощо. У цих історичних книгах продовжується розповідь про історичні долі єврейського народу. Викладається історія єврейського народу від поселення його в Палестині до розорення вавілонянами Єрусалима (кінець 6 ст. до н. е.). Третя частина Старого Завіту складається з книг повчально-поетичного характеру: «Псалтир» (псалми - пісні). Псалтир - це збірка гімнів, молитов, пісень (їх всього 115), як релігійних, так і світських; «Притчі Соломонові» (філософські висловлювання та афоризми); «Книга Йови» (релігійно-моральна поема, яка розповідає про тяжкі муки праведної людини); «Пісня над піснями» або «Пісня Пісень» (любовна поема, яка виникла на основі народних пісень, що вихваляють красу коханої царя Соломона - Суламіфі). Останню, четверту частину, Старого Завіту, «Пророки», становлять Книги пророцтв - Книги великих пророків (Ісаї, Єремії) та Книги малих пророків (Даниїла, Наума, Авакума, Захарія).Це скорботні, патетичні проповіді, викриття, погрози, песимістичні роздуми про сутність людського життя.
Отже, Старий Завіт побудовано за чітко продуманою структурою, що налає йому властивостей універсальної книги. Спершу іде передісторія єврейського народу, далі - історія єврейського народу, потому зібрані літературні пам’ятки, а в останньому розділі - книги пророцькі, перед віщання майбутнього.
Повий Завіт є самостійним художнім явищем, недаремно його часто видають окремою книгою. Новий Завіт побудовано в основному за схемою Старого Завіту, але компоненти його інші. До Нового Завіту всі християнські церкви зараховують 27 книг. Складається Новий Завіт з чотирьох Євангелій (1 частина) від святого Марка, святого Луки, святого Матвія, святого Івана (Євангеліє - добра звістка) - це розповіді апостолів, найближчих учнів Ісуса Христа, про народження , життя, подвиги, муки, смерть і воскресіння Вчителя - Ісуса Христа. Після Євангелій йде одна історична книга «Дії святих апостолів» (2 частина) - це життя, подвиги, муки, послідовників та учнів Ісуса Христа. Євангелія та Апостольські діяння містять в собі основи християнської міфології, що відбиває багаторазові нашарування різних давніх релігійних систем, міфів та легенд. Далі іде ідеологічна частина (3 частина): 21 послання апостолів. З них 14 послань апостола Павла (до римлян, два до коринтян, до галатів), потому йдуть соборні послання інших апостолів: Якова, Петра (2), Івана (3), Юди (1). Апостольські послання ставили завдання популяризувати тлумачення Євангелія відповідно до тих умов, які були викликані суспільною та громадською практикою окремих християнських громад, груп і навіть окремих осіб, Завершує Апостольські послання книга пророцька - «Об’явлення Іоанна Богослова», або «Апокаліпсис». «Апокаліпсис» виник на основі іудейської книжності, викладає фантастичні видіння, які у символічній формі пророкують катастрофічні події, що, начебто, повинні наступити перед «кінцем світу» й закінчаться другим пришестям на Землю Ісуса Христа, який остаточно переможе свого ворога і ворога всього людства - Антихриста.
Джерелом Біблії були: міфологія, фольклор, а також над її текстом протягом тривалого часу працювала чимала кількість талановитих літераторів: поетів, псаломників, богословів. Велика кількість міфів, сказань, творів інших жанрів увійшли до Біблії як результат компеляторської роботи єврейських поетів, богословів. Як приклад можна навести міф «Потоп», «Пісня Пісень».
Міф «Створення світу і людини». Біблійна легенда про створення світу багато в чому збігається із космогонічними міфами інших народів. «Створення світу» - це перша легенда книги «Буття» «П’ятикнижжя Мойсеевого», в якій розповідається про виникнення усього до буття, про початок світу й створення людини, про життя патріархів - засновників ізраїльської нації - Авраама, Ісаака, Іакова. Шість днів Бог творив усе суще: небо, землю, небесні світила, рослини, тварин, людину. Все це Бог створив за шість днів. Сьомого дня Бог перестав творити, освятивши цей день як день відпочинку. Серед міфів інших народів є космогонічні міфи, які пояснюють виникнення всесвіту, наприклад: слов’янський міф «Сокіл Рід», давньогрецький «Виникнення світу». В Старому Завіті творення світу - місія Бога, він же створив і людину «за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над усім, що плазує на землі» («Буття» 1:26). Він створив людину з «праху земного». Бог встановив людину над усім земним для того, щоб вона піклувалася про все, що дане їй у володіння. Перших людей, Адама (Людина) та Єву (жива, життя, життєдайна; та, яка лає життя), Бог поселив у Раю (Рай в перекладі з грецької - «закритий сад» розміщувався на землі в країні Едем - «приємний», «ніжний», «делікатний». Бог заборонив першим людям в Раю їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. Диявол, заздрячи людям, вирішив позбавити їх блаженства і спокусив Єву порушити заборону. Адам і Єва вчинили гріх, скуштувавши плоди з дерева пізнання, за що Бог вигнав їх з Раю. «І вигнав Господь Бог Адама, А на схід від Едемського раю поставив Херувима (ангел шестикрилий із тілом, усіяним очима.
