Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015


Прозивалки (Дражнилки)

Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Фольклор

З усіх жанрів дитячого фольклору чи не найбільш «дитячим» є прозивалки.

У прозивалках., цій своєрідній формі самовираження, яскраво виявилися особливості дитячої естетики, безпосередність дитячої реакції в момент сварки чи суперечки на слова образи, жести, гримаси, а то й дії.

Прозивалки (дражнили) будуються в основному двома шляхами - як твердження і як звертання. Щоб дошкулити висміюваному, йому приписуються недоладні, безглузді, принизливі дії. З рядів цих пісеньок постає страшенний ненажера, безмежний боягуз або хвалько, хтось неохайний, невмілий, неповороткий тощо. Щоправда, фантазія і тут має свої межі, про що свідчать так звані «формули висміювання», з яких складаються численні варіанти прозивалок.

Часом приводом до створення прозивалок ставали і зовнішні вади людини, діставалося в них мазунам і плаксіям, не минало їхнє жало й людей, старших, але таких, які чимось не відповідали уявленню дітей про звичне, нормальне.

У випадках, коли прозивалка будується як звертання, висміюваному пропонується виконати дію, що емоційно має негативне забарвлення. Якщо ж запропонована дія за змістом нейтральна, то для «творення необхідного колориту до звертання приєднується якесь дошкульне твердження:

Антоне, Антоне,

Собака втоне!

Тягни за вушка -

Буде добра юшка.

У прозивалках найпершою сходинкою у створенні образу є приклади до імені чи інших визначень «героя», які використовуються мало не в усіх зразках і обираються за співзвучністю з обігруваним словом.

Прозивалки мають чітку ритмічну будову, чітке римування. Рима, як правило, буває точною або наближається до такої. У творах із парною кількістю рядків рима в основному суміжна; у зразках з непарною кількістю суміжна рима зберігається, але з'являється й внутрішня рима у першому рядку. Взагалі внутрішня рима використовується в прозивалках дуже часто і в окремих випадках стає пануючою.

Усе це створює значну інтонаційну багатоманітність жанру, його насиченість цікавими звукосполученнями і свідчить в цілому про формування в дитячій свідомості певних естетичних вимог.

У багатьох поетичних творах дитячого репертуару більш чи менш яскраво виявлений відтінок гри.

Наскрізне порушення пропорцій та співвідношення предметів, їхніх якостей створює своєрідний ігровий «світ навпаки», світ небилиць. Небилиці розраховані на дітей, що вже достатньо орієнтуються в реальних якостях та взаємозв'язках предметів.

Абсурдність ситуацій у пісенних та віршованих небилицях виникає від зміни місць суб'єкта та об'єкта реальної дії, від надання предметам протилежних якостей тощо. Ці недоречності, як правило, не виступають окремо, а насичують твір, поєднуючись у різних комбінаціях.

***

Іванюка-требуха

З’їв корову і бика,

Сімсот поросят,

Дев’яносто гусят,

І чотири пташечки,

І горщичок кашечки,

І діжку борщу - І ще їсти хочу,

Та ще й не наївся,

Бодай ти розсівся!

Гриць миші злякався,

В кропиву сховався,

Бороною вкрився,

Щоб не пожалився.

Іван-балабан

Усе в носі колупа.

Колупає, колупає,

Бо ума зовсім не має.

Люба-друба-карапуз

З’їла у баби гарбуз.

Два на два помножить,

Три на два - не може.

Настя-хвастя

По саду ходила,

Ротом мух ловила,

Сопельки губила.

Полька, Полька, Полька, чіт.

Полька ходить без чобіт,

Якби Полька робила,

То б у чоботях ходила.

А Степан-Степанок

Поїв бабин медок

І сховався в куток.

Тетяно, Тетяно!

їла з глечика сметану;

В глечик голову стромляла -

Гаразд сметани не дістала.

Юрко-бурко

Розлив молоко.

Його мати ложкою.

А він дрига ножкою.

Славний хлопчик,

Славно зветься,

Зашмаркався

Та й сміється.

Христя-мистя

Вуха з листя,

Ніс - цибулька,

Зверху гулька.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.