Український дитячий фольклор. Фольклор народів світу. Хрестоматія - Частина І - Федотова С. О. 2015

Легенди та перекази

Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Фольклор

Легенди - неоднорідні за своїм жанром, тому їх неможливо об’єднати загальним визначенням. Умовно виділяються такі основні групи легенд:

1) міфологічні;

2) апокрифічні;

3) героїчні.

Легенда (від лат. Те, що слід читати) - твір, про певні події чи людей оповитий казковістю, фантастикою.

До міфологічних належать короткі фантастичні оповідання, про чудодійні перетворення людей у звірів і птахів, квіти, рослини; оповідання про домовиків, водяників, русалок. Міфологічні легенди мають багато спільного з образною системою фантастичних казок. В казках багатократні перетворення героїв, їх помічників і всього живого і неживого посилюють дію казки, динаміку викладу змісту. Наприклад: казка «Кривенька качечка». Качечка перетворюється на дівчину, але казка на цьому не закінчується, а продовжується: далі розповідається про те, як качечка-дівчина допомагає діду й бабі. В легендах же фантастичні перетворення сприймаються як своєрідні художні алегорії (алегорія /від гр. іносказання/ - створення образу, або образів, в яких усе зображення має переносне значення).Наприклад, легенда про дівчину, що стала тополею. В ній алегорично стверджується вірність дівочого кохання. Перетворюючись на тополю, дівчина ніби назавжди зберігає для милого свою красу. В подібних легендах виразно виявляється зв’язок фантазії з конкретною історичною дійсністю. Так, легенда про вдову чайку заснована на реальних фактах боротьби українського народу проти татаро- турецького поневолення. Чайка - пояснюється в легенді, - це жінка, яка гірко оплакувала свого чоловіка, вбитого татарами.

Отже, міфологічні легенди відображають не тільки первісний світогляд; нерідко в них фантастичні уявлення про довколишній світ витискуються цілком достовірними уявленнями.

Апокрифічні легенди (апокриф - твір на біблійну тему, який визнавався церквою невірогідним) - мають велике значення для пізнання народного світогляду, зокрема його виразних атеїстичних поглядів. В цих легендах пародійно трактуються біблійні та євангельські теми. Своїм викривальним характером, стислістю змісту ці легенди близькі до сатиричних казок та анекдотів. Апокрифічні легенди не визнавалися церквою і розцінювалися нею як єретична творчість. Але ці легенди не позбавлені

Героїчні легенди - найбільш типові у відображенні історії українського народу, його світогляду і характеру. Їх зміст. Ідеї, образи визначаються певними подіями. Тут і героїчне осмислення визвольної боротьби давньоруської народності, і героїчні виступи українського народу проти татаро-турецької агресії. Герої цих легенд на відміну від казкових мають не вигадані. Вірогідні імена і прізвища,; вони народжуються, живуть і діють не у вимріяних, а в конкретних історичних обставинах.

Перекази - реалістичні усні твори (оповідання) про видатні події, про винятково значні життєві факти і ситуації. Вони мають велику ідейно-тематичну і сюжетну спорідненість з героїчними легендами. Перекази порівняно з легендами відзначаються більшою документальністю змісту, більшою реалістичністю художніх засобів.

В легендах типовим художнім засобом змалювання образу героя і його діяльності є поетичний домисел, заснований на гіперболі (перебільшенні), то в переказі гіперболічне зображення відсутнє.

Створювані по гарячих слідах подій, перекази містять насамперед достовірні дані про ці події.

Легенди і перекази мають стильові відмінності. В легендах зміст викладається здебільшого в спокійно епічному тоні, перекази відзначаються патетичністю (схвильованість) мови певним ліризмом, що йде від особи оповідача, який постійно аналізує й оцінює відтворені ним події. В переказах висловлюється певна мораль без алегорії на відміну від легенд.

Віддаляючись від конкретних фактів минулої історії закріплюючись в усній поетичній традиції, перекази можуть стати легендами.