Українська дитяча література XVIII - XX століть. Хрестоматія - Частина II - Федотова С. О. 2017

Сон
Шевченко Тарас Григорович (09.03.1814-10.03.1861)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку під снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Уже засватаний, жонатий -

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

І на своїм веселім полі

У двох собі пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

Та й усміхнулася небога,

Прокинулась - нема нічого.

На Йвася глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хтось згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині -

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій - не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: - Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись. –