Скорочено - ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ - НАРОДНІ ДУМИ

Скорочено - ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ - НАРОДНІ ДУМИ

„На Чорному морі, на камені біленькому”, стояла темниця кам'яна, де вже тридцять літу неволі пробувало сімсот козаків, „бідних невольників”. Прийшла до них дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка І запропонувала відгадати, який тепер день у рідній землі християнській. Козаки—невольники відповіли, що давно вже забули, які там дні у рідній стороні. Маруся сказала, що завтра Святий Великдень. Зачувши це, кляли й проклинали невольники дівчину, бо згадка про рідну землю, рідну віру болем відізвалася в їхніх душах. Тоді дівка—бранка розповіла їм, що їхній пан турецький, від'їжджаючи до мечеті, віддає їй ключі від темниці. Згодом Маруся відімкнула темницю, випустивши бранців на волю, та й просила передати рідним у Богуслав, щоб з неволі її не викупали, бо вона вже „потурчилась, побусурменилась”. Закінчується дума зверненням до Бога:

„Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників,

З тяжкої неволі,

З віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!”