Скорочено - ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ - НАРОДНІ ДУМИ

Скорочено - ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ - НАРОДНІ ДУМИ

„Ой полем, полем Килиїмським,

То шляхом битим гординським,

Ой там гуляв козак Голота,

Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Правда, на козакові шати дорогії —

Три семирязі лихії:

Одна недобра, друга негожа,

А третя й на хлів незгожа.

А ще, правда, на козакові постоли в'язові,

А онучі китайчані —

Щирі жіноцькі рядняні;

Волоки шовкові —

Удвоє ненецькі щирі валові.

Правда, на козакові шапка—бирка —

Зверху дірка,

Травою пошита,

Вітром підбита,

Куди віє, туди й провіває,

Козака молодого прохолоджає.

То гуляє козак Голота, погуляє,

Ні города, ні села не займає,—

На город Килию поглядає”.

А в городі Килиї сидить татарин бородатий і промовляє до своєї дружини, що він бачить, як у чистім полі гуляє, козак Голота. Татарин хоче взяти його живцем у полон, щоб потім вихвалятися перед панами—башами.

Татарин збирається і мчить у поле за козаком.

„В город Килию запродати, Перед великими панами—башами вихваляти, І много червоних не лічачи набрати, Дорогії сукна не мірячи пашитати”.

Між ними відбувається розмова, з якої видно, що козак не злякався татарина, бо „добре звичай козацький знає”. Голота вбиває татарина, переодягається у його багатий одяг, взуває чоботи татарські і, взявши за поводи татарського коня, зі славою повертається у Січ.