Скорочено - СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ

Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, „про мужність і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...” Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі.

Князь Володимир народився „славним од славних, благородним од благородних” і, „дійшовши літ і снаги”, став єдинодержцем своєї землі та підкорив собі сусідні землі. Коли Володимир мудро і справедливо правив у Києві, „глянуло на нього всемилостиве око благого Бога” і зажадав він стати християнином і підданих своїх до християнства навернути. Охрестившись, прийняв християнське ім'я Василій.

Невдовзі відбулося хрещення всієї Київської держави і „слово євангельське землю осіяло”. Рушились ідольські капища, крушились ідоли, з'явилися замість них ікони святих.

У всій своїй пишноті постали святі церкви, де славословили Господа пастирі духовні — єпископи, священики та диякони. Усі люди, малі й великі, наповнили храми, проголошуючи хвалу Ісусу Христу: „Великий єси, Господи, і чудесні діла твої, Боже наш! Слава тобі!”

Як же не похвалити за все це чесного і славного між земних владик „премужнього Василія [Володимира]? Адже завдяки йому люди пізнали Господа і збулися „облуди ідольської”. Заслуга його тим більша, що він, ніколи не бачивши Христа і його апостолів та вчинених ними чудес, поклонився розп'ятому і до сили Божої прилучився. Тому без вагань і сумнівів люди назвали Володимира блаженним.

Подібний він до імператора Константина Великого. Той утвердив християнську віру серед еллінів і римлян, Володимир же — по всій Київській Русі. Отже він „однакової слави і честі достойний”.

Добрим свідком благочестя великого князя Київського є зведена ним церква Святої Богородиці Марії, де згодом його самого було поховано. Вельми добрим свідком став також син Володимира Георгій [християнське ім'я великого князя Київського Ярослава Мудрого], який довершив незакінчене батьком. Він збудував святий Храм Божій Премудрості [Софійський Собор], прикрасивши його „золотом, і сріблом, і камінням дорогим...” Храм цей став „дивом і славою на всі навколишні країни”. Немає рівного йому „по всій півночі земній од сходу до заходу”.

Ярослав Мудрий звеличив славний Київ і доручив його Святій Богородиці. Матері Божій звів він Церкву Благовіщення на великих [Золотих] воротах, аби „благословлення... було і городу сьому”.