Короткий переказ - І все-таки до тебе думка лине - ЛЕСЯ УКРАЇНКА - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

І все-таки до тебе думка лине.

Мій занапащений, нещасний краю.

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, —

Країна ціла може в них втопитись:

Доволі вже їм литись, —

Що сльози там, де навіть крові мало!


Коментар

Леся Українка так переймалася долею свого „занапащеного краю“, нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: „Що сльози там, де навіть крові мало!“ Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже „сором сліз, що ллються від безсилля“.