Короткий переказ - І все-таки до тебе думка лине - ЛЕСЯ УКРАЇНКА - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ.
І все-таки до тебе думка лине.
Мій занапащений, нещасний краю.
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
А тяжчого від твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором сліз, що ллються від безсилля.
О, сліз таких вже вилито чимало, —
Країна ціла може в них втопитись:
Доволі вже їм литись, —
Що сльози там, де навіть крові мало!
Коментар
Леся Українка так переймалася долею свого „занапащеного краю“, нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: „Що сльози там, де навіть крові мало!“ Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже „сором сліз, що ллються від безсилля“.